Ілюстрація максимізації прибутку c при обсязі виробництва q1 і максимізації валового доходу q2.

Поняття «підприємство» є узагальнюючим. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарювання стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, дане поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні, побутові та інші підприємства.

Виділимо підприємство з інших форм організації колективної діяльності та розглянемо його як самостійний суб'єкт господарювання, що виробляє продукцію, надає послуги з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. При цьому можна сформулювати наступні основні критерії, що визначають суб'єкта господарювання як підприємство:

1. закінчений цикл відтворення (набуття продукцією форми товару безпосередньо в умовах поділу праці);

2. володіння правом юридичної особи;

3. використання у виробничій діяльності відповідного майна;

4. наявність трудового колективу;

5. самостійне ведення виробничо-господарської діяльності;

6. відсутність в організаційній структурі підприємства інших суб'єктів господарювання з правом юридичної особи;

7. ведення діяльності на принципах розрахунку.

Виходячи з цих критеріїв, кожне підприємство повинно мати:

1) самостійний баланс;

2) розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

3) печатку з своєю назвою, а промислове підприємство обов’язково повинно мати товарний знак.

Майно, яке необхідне підприємству для здійснення статутної діяльності (основні фонди, оборотні фонди, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства), формується з джерел:

1. грошових та матеріальних внесків засновників підприємства;

2. доходів, одержаних від реалізації продукції, а також інших видів господарської діяльності;

3. доходів від цінних паперів;

4. кредитів банків та інших кредиторів;

5. капітальних внесків і дотацій бюджету;

6. надходжень від роздержавлення та приватизації об'єктів власності;

7. придбання майна іншого підприємства (організації);

8. благодійних внесків, пожертвувань від інших суб’єктів права;

9. інших джерел, які не заборонені чинним законодавством.

Підприємство може розпоряджатись належним йому майном на праві власності або на праві повного господарчого відання. В останньому випадку це стосується державного підприємства, яке має право розпоряджатися закріпленим за ним державним майном на свій розсуд і здійснювати щодо майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та його статуту.

Підприємство створюється:

1. згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ними органу або за рішенням трудового колективу;

2. в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу;

3. внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Здійснення господарської діяльності підприємством може мати місце тільки після його реєстрації в органах державної влади у порядку, передбаченому чинним законодавством. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, виділення, перетворення) підприємства проводиться за рішенням власника, в окремих випадках, за рішенням власника та трудового колективу, а також - за рішенням суду. Крім зазначених випадків, підприємство може припинити діяльність у разі:

1. прийняття рішення про заборону його діяльності через невиконання умов, встановлених законодавством;

2. визначення у судовому порядку недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;

3. визнання підприємства банкрутом (згідно [1, ст. 209], банкрутами можуть бути визнані ті підприємства, які неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредитором або бюджетом).

У процесі розвитку виробництва підприємство виконує ряд різноманітних функцій, що становлять основу існування суспільства. Деякі з цих функцій мають соціальний характер, що відбивають фундаментальні потреби та права людини, інші забезпечують рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків, переміщення робочої сили та реалізують дію економічних сил конкуренції на мікроекономічному рівні. Виокремимо три основні функції підприємства – виробничу, економічну та соціальну.

Виробнича функція полягає в забезпеченні безперервності процесу виробництва і постійному підвищенні його ефективності (впровадження нових технологій, методів управління тощо).

Економічна функція забезпечує фінансову стійкість підприємства на ринку, вивчення ринку для стимулювання збуту і збільшення прибутків.

Соціальна функція передбачає турботу про колектив підприємства, маючи на меті підвищення продуктивності праці й ефективності роботи.

Важливою відмітною рисою підприємства як суб'єкта господарювання є його виробнича, організаційна та економічна інтегрованість (єдність) за цими основними функціями, без чого неможливе існування підприємства.

Виробнича єдність - це єдність всіх підрозділів підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць (приладобудування, машинобудівна промисловість тощо), або технологічно однорідних виробництв, цехів та дільниць (фабрики, комбінати у різних видах обробної промисловості).

Організаційна єдність – це наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, єдиних організаційних та управлінських правил, єдиної інформаційної бази тощо.

Економічна єдність реалізується в єдності методів господарювання, системи обліку та звітності, оцінки діяльності підрозділів і підприємства.

Саме наявність інтегрованої єдності цих основних функцій підприємства є головною умовою для його фактичного і успішного існування.