Класифікація товарів промислового призначення

Матеріали та деталі повністю використовуються у виробництві продукції. Вони розподіляються на сировину та напівфабрикати.

Сировина включає сільськогосподарську продукцію – пшеницю, бавовну, фрукти, овочі, продукти тваринництва, птахівництва, а також сировинні ресурси – корисні копалини, нафту, ліс тощо.

Продукти сільського господарства постачаються великою кількістю дрібних, середніх та крупних виробників посередникам, які їх сортують, організовують транспортування, зберігання та продаж. Продукти сільського господарства – товари швидкопсувні, тому через свою сезонність вимагають використання особливих маркетингових прийомів.

Особливості пропозиції сировинних ресурсів полягають у тому, що вони об'ємні, середня ціна одиниці товару невисока, а транспортування від виробника до споживача досить складне. А тому їх постачання промисловим споживачам зазвичай здійснюються на основі довготермінових контрактів. Основними чинниками впливу на вибір постачальника є надійність і ціна товару.

Напівфабрикати та деталі поділяються на матеріальні компоненти та комплектуючі вироби.

Матеріальні компоненти як бавовна, пряжа, цемент, прокат тощо, зазвичай допрацьовують у виробничому процесі. Наприклад, чавун переробляють на сталь, пряжу на – полотно тощо. Найбільшої значущості при купівлі конкурентних матеріальних компонентів набувають їх ціна та надійність постачальника.

Комплектуючі вироби, як електродвигуни, шини, продукти ливарного виробництва (станини, корпуси, деталі прецизійного виробництва) тощо, входять без змін до складу кінцевого продукту. Наприклад, комплектація автомобіля двигуном. Значна частка матеріальних компонентів і комплектуючих виробів продається їх безпосереднім промисловим споживачам, відповідно до завчасно укладених угод, маркетинговими міркуваннями яких є передусім ціна та сервіс.

Капітальне майно – товари довготривалого використання, які постійно беруть участь у виробничому процесі для забезпечення умов ефективного виробництва товарів і послуг. Капітальне майно поділяється на стаціонарні споруди і устаткування.

Стаціонарні споруди – це будівлі, споруди підприємств тощо. Стаціонарні споруди відносять до основних закупівель, які зазвичай здійснює виробник. Укладання угод з купівлі-продажу стаціонарних споруд здійснюють фахівці вищої кваліфікації, які мають великий досвід. Такі угоди часто відображають спеціальні замовлення клієнтів та умови післяпродажного сервісу. Реклама, як маркетинговий засіб у процесі продажу стаціонарних споруд, відіграє набагато меншу роль, аніж техніка особистого продажу та імідж компанії.

Устаткування поділяється на стаціонарне та допоміжне.

Стаціонарне устаткування – це технології, верстати, генератори, підйомники, естакади, інформаційна техніка тощо, які безпосередньо забезпечують виробничий процес товарів і послуг.

Допоміжне устаткування включає машини й техніку рухомого складу, устаткування, ручний інструмент, автонавантажувачі, конторський інвентар – письмові столи, персональні комп'ютери тощо. Це устаткування сприяє процесу виробництва, проте зазвичай воно недовговічне. Для купівлі допоміжного устаткування виробники часто використовують посередників, оскільки ринок географічно розпорошений, а покупців дуже багато. Критеріями вибору постачальника є якість, властивості, ціна товарів (послуг), а також наявність сервісу. У процесі купівлі допоміжного устаткування продавці й агенти зазвичай відіграють більшу роль, аніж реклама.

Допоміжні матеріали та послуги не використовуються безпосередньо у виробництві продукції, однак є неодмінними компонентами виробництва сучасних товарів і послуг.

Допоміжні матеріали на ринку товарів промислового призначення є витратними засобами повсякденного попиту. Це робочі матеріали – мастильні олії, матеріали для технічного обслуговування та ремонту, фарби, цвяхи, щітки, папір, олівці тощо. Їх зазвичай купують оптовими партіями за мінімальними цінами та витратами зусиль, шляхом повторних закупівель. Торгівля допоміжними матеріалами здійснюється, передусім через посередників, оскільки більшість допоміжних матеріалів стандартизована, покупців багато, а вартість товарної одиниці мала. В закупівлі цих матеріалів головне – ціна та сервіс.

Допоміжні послуги поділяються на інформаційні, у тому числі послуги консультативного характеру (правові, страхові, транспортні, аудиторські, управлінські тощо) та послуги з технічного обслуговування та ремонту (ремонт устаткування, клінінг тощо). Такі послуги зазвичай надають на договірній основі.

Споживчі товари домашніх господарств задовольняють потреби найбільшого та найвибагливішого сектора споживачів ринкової економіки. Зручним методом їх класифікації є розподіл на групи за рядом ознак на основі поведінки споживачів.

За довговічністю та матеріальною відчутністю товару в бюджеті споживачів товари домашніх господарств класифікують за термінами використання. Їх поділяють на: товари довготривалого використання та товари й послуги поточного використання.

Товари довготривалого використання – матеріальні вироби, які зазвичай служать споживачеві упродовж багатьох років. Прикладами подібних товарів є квартири, автомобілі, холодильники, пральні машини тощо.