15.8. Фактичне прийняття спадщини

Втр, 05/19/2009 - 14:56 — Консультант

 

15.8. Фактичне прийняття спадщини

            Фактичне прийняття - це другий спосіб прийняття спадщини, якийможе замінювати собою подання заяви про прийняття спадщини. Так, видача свідоцтва про право на спадщину (ч. З ст. 1268 ЦК) особам, які прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем ніяким строком не обмежена, але фактичний вступ у володіння або управління повинен мати місце протягом шести місяців з дня відкриття спад­щини , При цьому нотаріусу мають бути повідомлені або ним встановлені відомості про фактичне прийняття спадщини. У противному разі при виз­наченні спадкової частки це питання може бути не взято до уваги і особа ,  що фактично прийняла спадщину, не увійде до кола спадкоємців. Томудоцільно передбачити, що такі спадкоємці мають повідомити нотаріуса про фактичне прийняття спадщини.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном та постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути:

- довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядуванню про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця прожи­вав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодав­ця;

- довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі за обов'язковим страхуванням, квитанція про сплату податку, страхового платежу;

- копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;

- запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця;

- інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в уп­равління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може та­кож бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних папе­рів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технич­ного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставині за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

У пункті 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину ви­дається спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто тим, які постійні проживали разом зі спадкодавцем.

Доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка  ЖЕК, ЖБК, органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті  спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець  постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші  документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

15.9. Загальні аспекти поділу, виділу спадщини