15.4. Способи прийняття спадщини

Другий етап провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщи­ну слід розглядати залежно від особливостей характеру виду спадкування в Процесуальний зміст цього етапу полягає у встановленні підстав для пере­ходу громадян від статусу потенційних спадкоємців (заінтересованих осіб)  до спадкоємців. Цей процес здійснюється за загальними правилами, які  визначають можливість стати спадкоємцем. Такі правила встановлені в статтях 1223, 1224, 1258-1266 ЦК, що передбачають загальні підстави в визначення осіб, що можуть бути спадкоємцями, та загальні умови усу­нення від спадщини. Слід зазначити, що умови усунення від спадщини (ст. 1224 ЦК) мають доводитись також за допомогою безспірних доказів, якими слід вважати лише рішення або вироки суду, що набрали законної  сили на момент вирішення питання про можливість включення такихосіб  до кола спадкоємців, а також до моменту видачі свідоцтва про право на  спадщину. Оскільки питання про амністію або зняття судимості не впли­вають на зміст усунення від спадщини, то такі факти не повинні братись  нотаріусом до уваги.

Крім того, незалежно від виду спадкування нотаріус має перевірити на­явність дій, що свідчать про волевиявлення особи щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємця, а його право, тобто особа має право прийняти спадщину або не прийняти її. Таке право потребує певних форм його виявлення, але при цьому слід враховувати ч. 2 ст. 1268 ЦК, яка не допускає прийняття спадщини з умовою чи із зас­тереженням. Так, за статтями 1268, 1269 ЦК передбачено два способи  прийняття спадщини, а саме:

1) якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини;

2) якщо спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на відкриття спадщини, фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном, тобто вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом шестимісячного терміну, перед­баченого ч. 1ст. 1270 ЦК.

Зазначені у цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

      Особи, для яких право спадкування виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини, якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини одним чи декількома спадкоємцями не означає, що спадщина приймається усіма іншими спадкоємцями. Кожний із  спадкоємців особисто повинен прийняти спадщину, тобто подати за­яву про прийняття спадщини нотаріусу чи фактично вступити у володіння та користування спадщиною. Але якщо між спадкоємцями немає спору щодо поділу майна та обов'язків відповідно до їх часток, яке спадкується усіма на одній підставі, наприклад за законом, та є спільне волевиявлення на отримання спадщини, автори не бачать перешкод до подання нотаріусу однієї спільної заяви усіх спадкоємців про прийняття спадщини.

Перший спосіб прийняття спадщини на сьогодні передбачає звернення особи-спадкоємця із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.