17.6. Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких призначає нотаріус

При розгляді цього питання доцільно ознайомитися з главою 6 Закону «Про нотаріат», статтями 1029,1284,1285 ЦК та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Призначення охоронця майна, на думку авторів, має супроводжуватись згодою на це особи, а оформлюватись винесенням відповідної постанови за підписом державного нотаріуса. При цьому хранитель майна має розписува­тись в отриманні майна також на описі і отримати один екземпляр опису.

Нотаріус попереджає охоронця та інших осіб, яким передано на збері­гання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі розтрати або його приховування, а також про матеріальну відповідальність за запо­діяну шкоду (п. 196 Інструкції). Про зроблене попередження від зазначе­них осіб повинна відбиратися підписка. Підписка може бути викладена на акті опису спадкового майна, за яким воно передається на зберігання, ас а на постанові про призначення хранителя спадкового майна.

Охоронцю майна має бути повідомлено про строки виконання ним дору­чення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може три­вати шість місяців, але в окремих випадках він може бути скорочений аса подовжений ще на три місяці.

Складність питання щодо умов, за якими охоронець майна може пого­дитись на виконання цього завдання, зумовлюється тим, що в цей період немає повноважних власників майна, які мали б можливість укласти відповідний договір про управління спадщиною. У законодавстві про нота­ріат не існує норми, яка визначала б ці питання, тому слід вважати, по: охоронець може користуватись переданим йому на зберігання майном, як­що за властивостями майна його використання не пов'язане з його знищенням або знеціненням. В противному разі нотаріус повинен заборонити використання описаного майна, що має бути відображено в постанові.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі то охоронець має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. : ст. 1285 ЦК). Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині. Розмір плати на сьогодні може визначатись у необмеженому обсязі, оскільки інше не рег­ламентується в нормативних актах. Розмір винагороди за збереження тва­рин має, на нашу думку, збільшуватись на 50 відсотків встановленої пла­ти за збереження майна. Охоронцю майна також відшкодовуються необхідні витрати на поховання, якщо такі були вчинені.

Доцільно ці положення передбачити в Законі України «Про нотаріат оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

17.7.Етап збереження майна

Цей етап може складатись із:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження майна, що було описане, за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить другому з подружжя, що пережив спадкодавця;

 

6) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії повинні бути за­явлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, державний нотаріус доводить до ві­дома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту і ст. 1281 ЦК, п. 189 Інструкції).

У пункті 199 Інструкції зазначено, що у необхідних випадках держав­ний нотаріус до закінчення строку про прийняття спадщини одним чи всі­ма спадкоємцями дає розпорядження про видачу із спадкового майна гро­шових сум на покриття невідкладних витрат:

• по догляду за спадкоємцями під час його хвороби, а також на його по­ховання;

• на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

• на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та наших претензій, прирівняних до них;

• на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'я­заних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Зако­ну «Про нотаріат»);

•інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення. Але слід звернути увагу фахівців на те, що положення п. 199 Інструкції

не збігається зі ст. 1232 ЦК, де нічого не сказано про строк (до закінчення отроку про прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями), у який спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати на утримання, догляд, .вікування та поховання спадкодавця. Частиною 1 ст. 1232 ЦК передбаче­но, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. При цьому слід враховувати, що витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті (ч. 2).

Доцільним слід вважати передбачений законодавством про нотаріат порядок, оскільки відповідальність перед спадкоємцями, що не отрима­ти спадщину за спадкове майно, лежить на нотаріусі, який у свою чергу має зобов'язувати особу до належної охорони спадщини. Право роз­порядження майном особи, що прийняла спадщину, має стосуватись ок­ремої частки, а не усього спадкового майна. При цьому слід враховува­ти, що частка цього спадкоємця фактично може бути визначена у зазна­ваній правовій ситуації лише після розподілу майна між спадкоємця­ми.

Крім того, при застосуванні такого порядку нотаріус зможе відокреми­ти ті витрати, які є законними і обґрунтованими, від інших, що мають розцінюватись як борги спадкодавця і будуть відшкодовуватись у загаль­ному порядку. Тому загальним має бути правило про те, що нотаріус дає розпорядження щодо видачі спадкового майна, але з урахуванням думки спадкоємців, які прийняли спадщину.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або про­живання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у яко­го не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка держав­ний нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає роз­порядження банківській установі про переказ підприємству або організа­ції, що встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, що подала до нотаріально: контори достовірні документи, в тому числі рахунок підприємства, що ви­готовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою вартості надгробку. В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум державний нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадко­вого майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичне зроблених витрат на потреби, зазначені в абзацах 1 і 2 цього пункту. У та­ких випадках на підтвердження видатків державний нотаріус може прий­няти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії по організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження (дозвіл) про видачу із спадкового майна грошей на по­ховання спадкодавця державний нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть спадкодавця і заяви заінте­ресованої особи. Після поховання спадкодавця такий дозвіл видається державним нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою дос­товірних документів - рахунку-фактури, накладної, замовлення на риту­альні послуги тощо.

Один примірник дозволу державного нотаріуса про видачу із спадково­го майна грошових сум або речей на покриття видатків, передбачених п. 199 цієї Інструкції, залишається у справах державної нотаріальної кон­тори і підшивається у спадкову справу.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято, - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачено ч. 1 ст. 65 Закону «Про нотаріат. Але, на погляд автора, охоронець майна, якщо він не належить до кола спадкоємців, що закликаються до спадкування, може бути замінений на спадкоємців, які бажають вступити в управління або володіння спадковим  майном.

Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори на­дійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких прав: спадкування виникає у випадку неприйняття спадщини іншими спад­коємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до спливу встановленого законом шес­тимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох мі­сяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в абзаці 2 цього пункту, а коли воно ними не прийняте, - до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох місяців.

Заходи охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова особа органів місцевого самоврядування, які вживали їх. Якщо земне відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо пові­ті минеться державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Крім то-т і, про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкрит­тя спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.

Щодо виконавця заповіту, то його повноваження з припинення заходів ті охорони спадкового майна не припиняються, а тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.