10.11. Спадкування заставленого майна

Пнд, 05/18/2009 - 20:57 — Консультант

 

10.11. Спадкування заставленого майна

Особливості спадкування заставленого майна полягають у тому, що ці правовідносини мають бути врегульовані Цивільним кодексом Україні: або Законом України «Про заставу», однак цьому положенню законодав­цем не приділено уваги. Тому дальший матеріал слід аналізувати виходя­чи із загальних засад і змісту законодавства України. Тобто в цьому разі треба говорити про правонаступництво прав та обов'язків.

Якщо спадкодавець у розглядуваній ситуації є боржником, то спад­коємці успадковують одночасно його права та обов'язки: обов'язок повер­нути борг та право звільнити майно з-під заборони відчуження. Як свід­чить практика, в будь-якому випадку - чи заставлене майно належить спадкодавцю, чи заставодержателем є спадкодавець - таке майно (особли­во об'єкти нерухомості або земля) знаходиться під забороною відчуження на певний строк.

У разі ж спадкування прав кредитора спадкоємці отримують право ви­магати повернення боргу.

За чинною юридичною практикою негативним аспектом багатьох пра­вовідносин, які пов'язані із заставою майна, слід констатувати невідповід­ність вартості заставленого майна за договором порівняно з реальною (рин­ковою) його вартістю. Виходячи із загальних принципів правонаступництва усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього такою самою мірою, якою вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Отже, спадкоємець не може ставити під сумнів вартість заставле­ного майна за договором.

За пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про прак­тику розгляду судами України справ про спадкування» проводиться відмежування «звичайних» претензій кредиторів спадкодавця від забес печених заставою на предмет строків звернення з претензією. Так, у Пос­танові йдеться, що правила ст. 557 ЦК 1963 р. (ст. 1281 нового ЦК) не зас­тосовуються до зобов'язань, забезпечених заставою (за позичками кредит­них установ), оскільки відповідно до ст. 181 ЦК 1963 р. (ст. 572 нового ЦК), ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржни­ка і при переході права власності на заставлене майно до іншої особи, пра­ва застави зберігає силу щодо нового власника. У такому разі слід розглядати два варіанти:

1) коли борг спадкодавця покривається за рахунок заставленого май­на, тоді кредитори можуть і не звертатись до спадкоємців або державної нотаріальної контори з відповідною претензією. В цьому випадку достатнім способом забезпечення прав кредитора є звернення до нотаріуса з оригіналом договору застави, на якому може бути вчинено виконавчий напис, який є підставою для виконання державною виконавчою службою;

2) якщо борг не може бути покритим за рахунок заставленого майна, то кредитори мають звертатися до зазначених осіб, оскільки вони втрачатимуть право вимоги до спадкоємців. Останній випадок також має місце на практиці, коли банки дають кредити під заставу нерухомого майна, але вартість об'єкта нерухомості на ринку значно змінюється.

Водночас, коли успадковується право вимоги кредитора, забезпечене отговором застави, то відбувається звичайне правонаступництво.