- •1. Основні поняття спадкового права та процесу
- •Глава 1. Понятійний апарат та принципи спадкового права
- •1,2. Основні принципи спадкового права та їх аналіз
- •Глава 2. Заповіт як остання воля власника майна
- •2.2. Суб'єкти, які наділені повноваженнями щодо посвідчення заповітів
- •2.3. Види заповітів та їх класифікація
- •2.3.2. Заповіт з покладенням на спадкоємців обов'язків (ст. 1240 цк)
- •2.3.3. Заповіт з умовою (ст. 1242 цк)
- •2.3.4. Заповіт із встановленням сервітуту (ст. 1246 цк)
- •2.3.6. Заповіт з умовою щодо позбавлення прав на спадкування (ст. 1235 цк)
- •2.3.7. Особистий заповіт (ст. 1233 цк) і заповіт подружжя
- •.4. Нотаріальна процедура посвідчення заповітів
- •2.5. Скасування та зміна заповіту
- •2.6. Оголошення заповіту
- •2.7. Тлумачення заповіту
- •.8. Недійсність та нікчемність заповіту
- •Глава 3. Договір довічного утримання ( догляду)
- •3.1. Поняття і предмет
- •3.2. Сторони, їх права та обов'язки
- •3.3. Заміна набувача за договором
- •3.4. Форма договору
- •3.4. Форма договору
- •Глава 4. Особливості укладення та нотаріального посвідчення договору довічного утримання
- •4.1. Особливості укладення договору щодо майна, що перебуває у спільній власності
- •4.2. Нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частина, земельна ділянка)
- •4.3. Рухоме майно, яке має значну цінність
- •4.4. Грошова оцінка матеріального забезпечення
- •4.5. Договір на користь третьої особи
- •4.5. Договір на користь третьої особи
- •4.6. Заміна майна, яке передано набувачеві
- •4.7.Державна реєстрація договору (Державний реєстр правочинів)
- •4.7.Державнареєстраціядоговору(Державнийреєстрправочинів)
- •4.8.Накладення заборони відчуження нерухомого майна (Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна)
- •4.8.Накладеннязаборонивідчуженнянерухомогомайна(Єдиний реєстрзаборонвідчуженняоб'єктівнерухомогомайна)
- •4.9. Обтяження рухомого майна (Державний реєстр обтяжень рухомого майна)
- •4.9. Обтяження рухомого майна (Державний реєстр обтяжень рухомого майна)
- •Глава 5. Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання.
- •5.1. Розірвання договору судом
- •5.1. Розірваннядоговорусудом
- •5.2. Правові наслідки розірвання договору
- •5.2. Правовінаслідкирозірваннядоговору
- •5.3. Припинення договору у разі смерті відчужувача (оголошення померлим, факт смерті)
- •5.3. Припинення договору у разі смерті відчужувача (оголошення померлим, факт смерті)
- •5.4. Правові наслідки смерті набувача
- •5.4. Правові наслідки смерті набувача
- •5.5. Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача
- •5.5. Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача
- •Глава 6. Спадковий договір та процедура його посвідчення
- •6.1. Поняття та предмет спадкового договору
- •6.2. Суб'єкти (сторони та інші особи) спадкового договору, їх права та обов'язки
- •6.3. Форма спадкового договору та процедура його посвідчення нотаріусом
- •6.3. Форма спадкового договору та процедура його посвідчення нотаріусом
- •6.4. Спадковий договір з участю подружжя
- •6.4. Спадковий договір з участю подружжя
- •6.5. Накладення та зняття заборони відчуження майна, яке є об'єктом спадкового договору
- •6.5. Накладення та зняття заборони відчуження майна, яке є об'єктом спадкового договору
- •6.6. Здійснення контролю за виконанням умов спадкового договору
- •6.7. Припинення, розірвання спадкового договору та визнання його недійсним
- •6.7. Припинення, розірвання спадкового договору та визнання його недійсним
- •Глава 7. Договір довічного утримання (догляду) і спадковий договір у нотаріальній практиці.
- •Глава 7. Договір довічного утримання (догляду) і спадковий договір у нотаріальній практиці
- •Глава 8. Спадкові відносини та їх суб'єкти
- •8.1. Загальні положення
- •8.1. Загальні положення
- •8.2. Спадкодавець
- •8.2. Спадкодавець
- •8.3. Правовий статус спадкоємців
- •8.3.1. Формальний спадкоємець
- •8.3.1. Формальний спадкоємець
- •8.3.2. Правовий статус потенційних спадкоємців
- •8.3.2. Правовий статус потенційних спадкоємців
- •8.3.3. Правовий статус спадкоємців (фактичних)
- •8.3.4. Підпризначений спадкоємець
- •8.3.4. Підпризначений спадкоємець
- •8.3.5.Правове положення спадкоємців, які мають право на спадкування предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку та переважне право на виділ їм у натурі цього майна (ст. 1279 цк)
- •8.3.5. Правове положення спадкоємців, які мають право на спадкування предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку та переважне право на виділ їм у натурі цього майна (ст. 1279 цк)
- •8.3.6. Представництво інтересів спадкоємців у спадкових справах
- •8.4.1. Теоретичний зміст поняття «відказоодержувач»
- •8.4.2. Право заповідача на заповідальний відказ (ст. 1237 цк)
- •8.4.2. Право заповідача на заповідальний відказ (ст. 1237 цк)
- •8.4.3. Строк прийняття заповідального відказу (ст. 1271 цк)
- •8.4.3. Строк прийняття заповідального відказу (ст. 1271 цк)
- •8.4.4. Втрата чинності заповідальним відказом (ст. 1239 цк)
- •8.4.5. Вигодонабувач за сервітутом
- •8.5. Виконавець заповіту
- •8.5. Виконавець заповіту
- •8.6. Кредитори
- •8.6. Кредитори
- •Глава 9. Поняття,види спадкування та їх загальна характеристика
- •9.1. Поняття «спадкування»
- •9.2. Види спадкування та їх характеристика. Загальні положення
- •9.2. Види спадкування та їх характеристика. Загальні положення
- •9.3. Особливості спадкування за заповітом
- •9.3. Особливості спадкування за заповітом
- •9.4. Спадкування за законом
- •9.4. Спадкування за законом
- •9.5. Спадкування усиновленими та усиновлювачами
- •9.5. Спадкування усиновленими та усиновлювачами
- •9.6. Перша черга спадкоємців за законом
- •9.7. Друга черга спадкоємців за законом
- •9.7. Друга черга спадкоємців за законом
- •9.8. Третя та четверта черги спадкоємців за законом
- •9.9. П'ята черга спадкоємців за законом
- •9.10. Спадкування за правом представлення
- •9.10. Спадкування за правом представлення
- •9.11. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом
- •9.11. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом
- •9.12. Особливості спадкування за правом на обов'язкову частку
- •9.12. Особливості спадкування за правом на обов'язкову частку
- •9.13. Спадковий процес щодо спадкування речей звичайної домашньої обстановки та вжитку
- •9.13. Спадковий процес щодо спадкування речей звичайної домашньої обстановки та вжитку
- •9.14. Спадкування державою
- •9.14. Спадкування державою
- •9.15. Визнання спадщини відумерлою
- •9.15. Визнання спадщини відумерлою
- •Глава 10. Особливості спадкування окремих видів майна та прав
- •10.1. Спадкування квартир, будинків та інших об'єктів нерухомості
- •10.1. Спадкування квартир, будинків та інших об'єктів нерухомості
- •10.2. Чи спадкується завдаток?
- •10.2. Чи спадкується завдаток?
- •10.3. Спадкування права на земельну ділянку
- •10.3. Спадкування права на земельну ділянку
- •10.4. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності
- •10.5. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування
- •10.5. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування
- •10.6. Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)
- •10.6. Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)
- •10.7. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки
- •10.7. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоті та сплату неустойки
- •10.8. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем
- •10.8. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем
- •10.9. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, погляд, лікування та поховання спадкодавця
- •10.9. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, погляд, лікування та поховання спадкодавця
- •10.10. Спадкування вкладів у банках (фінансових установах)
- •10.11. Спадкування заставленого майна
- •10.11. Спадкування заставленого майна
- •10.12. Спадкування особистих (немайнових) прав та обов'язків
- •10.13. Спадкування автомобілів, наданих інвалідам
- •10.13. Спадкування автомобілів, наданих інвалідам
- •10.14. Спадкування акцій
- •10.14. Спадкування акцій
- •10.15. Спадкування майна члена фермерського господарства
- •10.15. Спадкування майна члена фермерського господарства
- •10.16. Спадкування речей, обмежених в обороті
- •10.16. Спадкування речей, обмежених в обороті
- •Глава 11. Корпоративні права та їх відокремлення від інших прав
- •11.1. Правовий зміст корпоративного права за Господарським і Цивільним кодексами та його складові частини
- •11.2. Аналіз спадкування корпоративних прав за теоретичними джерелами
- •11.2. Аналіз спадкування корпоративних прав за теоретичними джерелами
- •11.3. Підприємство як особливий об'єкт цивільного права
- •11.3. Підприємство як особливий об'єкт цивільного права
- •11.4. Корпоративні права у стадії їх виділення
- •11.4. Корпоративні права у стадії їх виділення
- •Глава 12. Охорона корпоративних прав спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями
- •12.1. Складові елементи охорони прав на спадщину
- •12.1. Складові елементи охорони прав на спадщину
- •12.2. Зміст заповіту та установчого договору як запорука виваженого розподілу прав на корпоративне підприємство
- •12.2. Зміст заповіту та установчого договору як запорука виваженого розподілу прав на корпоративне підприємство
- •12.3. Розшук належних спадкоємцю прав на підприємство
- •12.3. Розшук належних спадкоємцю прав на підприємство
- •12.4. Переваги для спадкування корпоративних прав
- •12.5. Корпоративні спори з приводу спадкування належної учаснику частки
- •12.5. Корпоративні спори з приводу спадкування належної учаснику частки
- •12.6. Загальні правові передумови розрахунку вартості корпоративного права або шляхів його виділу при спадкуванні
- •12.6. Загальні правові передумови розрахунку вартості корпоративного права або шляхів його виділу при спадкуванні
- •12.7. Спадкові права і податкові обов'язки спадкоємців
- •Глава 13. Оособливості об'єднання декількох нотаріальних проваджень у єдиний процес або їх роз'єднання
- •13.1. Загальна характеристика умов об'єднання нотаріальних проваджень
- •13.1. Загальна характеристика умов об'єднання нотаріальних проваджень
- •13.2. Характеристика процедури об'єднання нотаріальних npoваджень, які стосуються спадкових правовідносин
- •13.2. Характеристика процедури об'єднання нотаріальних npoваджень, які стосуються спадкових правовідносин
- •13.3. Характеристика процедури об'єднання і роз'єднання нотаріальних проваджень, які стосуються різних правовідносин
- •13.3. Характеристика процедури об'єднання і роз'єднання нотаріальних проваджень, які стосуються різних правовідносин
- •Глава 14. Матеріальні та процесуальні основи нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину
- •14.1. Загальні положення нотаріального процесу щодо видачі свідоцтва про право на спадщину
- •14.1. Загальні положення нотаріального процесу щодо видачі свідоцтва про право на спадщину
- •14.2. Факт смерті спадкодавця
- •14.2. Факт смерті спадкодавця
- •14.3. Час та місце відкриття спадщини
- •14.4. Наявність підстав закликання до спадкування
- •14.4. Наявність підстав закликання до спадкування
- •14.5. Наявність спадкового майна
- •14.5. Наявність спадкового майна
- •14.6. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини - це безумовний обов'язок нотаріуса
- •14.6. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини - це безумовний обов'язок нотаріуса
- •14.7. Висновки із спадкової справи, що стосуються особливостей цивільного процесу
- •14.7. Висновки із спадкової справи, що стосуються особливостей цивільного процесу
- •14.8. Процесуальний порядок повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
- •14.8. Процесуальний порядок повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
- •Глава 15. Здійснення права на спадкування
- •15.1. Прийняття спадщини
- •15.2. Строки для прийняття спадщини
- •15.2. Строки для прийняття спадщини
- •15.3. Продовження строку для прийняття спадщини
- •15.3. Продовження строку для прийняття спадщини
- •15.4. Способи прийняття спадщини
- •15.5. Подання заяви про прийняття спадщини
- •15.6. Відкликання заяви про прийняття спадщини
- •15.6. Відкликання заяви про прийняття спадщини
- •15.7. Відмова від спадщини та правові наслідки такої відмови
- •15.8. Фактичне прийняття спадщини
- •15.8. Фактичне прийняття спадщини
- •15.9.1. Поділ спадщини між спадкоємцями (ст. 1278 цк)
- •15.9.1. Поділ спадщини між спадкоємцями (ст. 1278 цк)
- •15.9.2. Порядок поділу спадкового майна
- •15.9.3. Методика визначення частки спадкового майна, яка належатиме кожному спадкоємцю
- •15.9.3. Методика визначення частки спадкового майна, яка належатиме кожному спадкоємцю
- •15.9.4. Прирощення спадкових частин
- •15.9.4. Прирощення спадкових частин
- •15.9.5. Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія - ст. 1276 цк)
- •15.9.5. Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія- ст.1276 цк)
- •Глава 16. Оформлення права на спадщину
- •16.1. Видача свідоцтва про право на спадщину
- •16.1. Видача свідоцтва про право на спадщину
- •16.2. Строки видачі свідоцтва про право на спадщину (ст. 1298 цк)
- •16.2. Строки видачі свідоцтва про право на спадщину(ст.1298 цк
- •16.3. Державна реєстрація права на спадщину (ст. 1299 цк)
- •16.3. Державна реєстрація права на спадщину (ст.1299 цк)
- •16.4. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (ст. 1300 цк)
- •16.5. Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 цк)
- •16.6. Перерозподіл спадщини (cm. 1280 цк)
- •16.6. Перерозподіл спадщини (cm. 1280 цк)
- •16.7. Відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця
- •16.7. Відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця
- •Глава 17. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
- •17.1. Матеріально- npaвовий зміст провадження щодо вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
- •17.2. Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони садкового майна
- •17.2. Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони садкового майна
- •17.3. Надходження відомостей про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна
- •17.3. Надходження відомостей про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна
- •17.4. Опис спадкового майна
- •17.4. Опис спадкового майна
- •17.5. Вжиття заходів щодо охорони окремих видів спадкового майна, які потребують спеціального зберігання
- •17.6. Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або іншим особам, яких призначає нотаріус
- •17.7.Етап збереження майна
- •17.8.Передача спадкового майна спадкоємцям
- •17.8. Передача спадкового майна спадкоємцям
- •17.9.Правові наслідки невжиття заходів до охорони спадкового майна
- •17.9.Правові наслідки невжиття заходів до охорони спадкового майна
- •Глава 18. Особливості регулювання спадкових відносин у державах континентальної системи права
- •8.0. Інститут спадкового права у міжнародному приватному праві
- •18.1. Теоретичні засади та колізійні норми спадкування у праві держав континентальної системи права
- •18.1. Теоретичні засади та колізійні норми спадкування у праві держав континентальної системи права
- •18.2. Колізійні питання спадкового права у сучасному українському законодавстві
- •18.3. Національні матеріально-правові норми спадкового права держав континентальної системи права
- •18.3. Національні матеріально-правові норми спадкового права держав континентальної системи права
- •Глава 19. Шляхи регулювання спадкових відносин у системі загального права
- •Глава 20. Уніфікація колізійних норм щодо спадкування у мПрП
- •20.1. Міжнародні багатосторонні конвенції з питань спадкування
- •Глава 21. Суб'єкти, які вправі надавати правову допомогу при спадкуванні з іноземним елементом
- •21.2. Нотаріус як суб'єкт, що уповноважений надавати допомогу іноземним громадянам у спадкових правовідносинах
- •21.3. Повноваження судів у вирішенні спірних питань при розгляді спадкових справ з участю іноземного елементу
9.14. Спадкування державою
Пнд, 05/18/2009 - 19:06 — Консультант
9.14. Спадкування державою
Спадкоємцем є особа, яка у разі смерті фізичної особи (спадкодавця) закликається до прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також інші учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК, у тому числі держава.
Включення держави у коло спадкоємців не є новим для цивільного права. Проте утвердження в Україні принципів невтручання держави у сферу особистого приватного життя людини та недоторканності приватної власності сприяло переосмисленню ролі та правового становища держави як спадкоємця. У результаті в новому Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. було встановлено, що держава може стати суб'єктом спадкування тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті (ч. 2 ст. 1222 ЦК). Отож при загальному розширенні у ЦК кола спадкоємців за законом державу було виключено з числа таких спадкоємців шляхом позбавлення її права набуття виморочного майна. Ця новела новітнього цивільного законодавства України безперечно є свідченням утвердження прав і свобод людини, демократичних перетворень, поглиблення процесів роздержавлення суспільного життя в нашій державі. Проте навряд чи так скоро ми можемо говорити про те, що у вітчизняній правовій системі з набуттям чинності новимЦК держава повністю виключена з системи суспільних відносин щодо спадкування за законом. Певні аспекти цього питання буде розглянуто далі.
9.15. Визнання спадщини відумерлою
Пнд, 05/18/2009 - 19:12 — Консультант
9.15. Визнання спадщини відумерлою
Характерним для чинного законодавства є й положення про те, що держава має право спадкування. У разі відсутності спадкоємців за заповітом : за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від прийняття спадщини майно померлого (спадщина) переходить до держави. Але ЦК передбачено процедуру переходу спадщини до держави тільки за умови визнання її відумерлою судом за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1277 ЦК встановлено лише випадки визнання всієї спадщини відумерлою, але з аналізу ч. З ст. 1274 ЦК теоретично і практично можливим є випадок, коли спадкоємці відмовляться приймати частку спадщини, від якої відмовився один із спадкоємців на користь іншого, коли підпризначення не існувало. Виходячи з цього можна говорити, що таначастка може визнаватися відумєрлою, оскільки інших варіантів успадкування такої частки не встановлено. Можна говорити про те, що така частка спадщини має успадковуватися на загальних підставах, тобто розподілятися між всіма спадкоємцями, але, визначаючи особливості її спадкування, слід було б регламентувати всі можливі випадки її спадкування, коли спадкоємців за законом не існує.
Спадщина визнається судом відумєрлою (ст.275 ЦПК) у разі:
1) якщо знайти спадкоємців за заповітом і за законом не вдалося;
2) усунення спадкоємців від права на спадкування;
3) неприйняття спадкоємцями спадщини;
4) відмови від її прийняття.
У статті 1277 ЦК та ст. 274 ЦПК ініціатором процесу визнання спадщини відумєрлою у суді встановлено лише орган місцевого самоврядування с а місцем відкриття спадщини, який є вигодонабувачем. Виходячи ж з того, що всі відомості про зазначені обставини має нотаріус, він зобов'язаний надати всі необхідні відомості органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Автори дотримуються концепції, що нотаріуси є заінтересованими особами у визнанні спадщини відумерлою, оскільки саме вони несуть обов'язки з приводу охорони спадкового майна, ведуть спадкові справи, тому вони зацікавлені в тому, щоб спадщина не залишалась відкритою тривалий строк.
Тому в разі відсутності ускладнень у спадковому процесі, наприклад, щодо розшуку спадкоємців, переходу права на спадкування, розгляду спадкових справ судом, заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини, у противному разі за ст. 276 ЦПК суд відмовляє у прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою, Але положення цієї норми щодо відмови у прийнятті заяви не узгоджується зі стадійністю ЦПК, оскільки нині у ЦПК відсутня норма, яка регламентувала б порядок відмови у прийнятті заяви (ст. 136 ЦПК 1963 р.). За новим ЦПК суд може або повернути заяву за ст. 121 ЦПК, або відмовити у відкритті провадження у справі за ст. 122 ЦПК. Оскільки у ст. 276 ЦПК робиться акцент про неможливість розгляду судом справи про визнання спадщини відумерлою раніше ніж мине один рік, то, на нашу думку, слід говорити про те, що ця справа не підвідомча суду за таких умов, тому суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі за аналогією з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, а не про відмову у прийнятті заяви, оскільки це положення застаріле та не враховує конституційний принцип, передбачений ст. 124 Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, та право на судовий захист і звернення до суду за судовим захистом не може знаходитись під умовою. Максимальний строк для визнання спадщини відумерлою ні ЦК, ні ЦПК не встановлено.
Складність цього положення стосується визнання спадщини відумерлою. коли вона мала бути відкритою значний час до вступу в дію чинного ЦК. Але вважаємо, що положення про визнання спадщини відумерлою може застосовуватися до правовідносин, які виникли до 1 січня 2004 p., оскільки державою власні права на отримання спадщини не поліпшуються, а погіршуються Якщо раніше держава визнавалась спадкоємцем за законом «третьої» і останньої черги, то тепер перед переходом спадщини до держави застосовуватиметься процедура її визнання відумерлою. Тобто в тих випадках, коли державою не набуто права і вони не реалізовані (не оформлені), то така спадщина, на думку авторів, має проходити процес визнання її відумерлою.
Деякі автори, обґрунтовуючи строк подання заяви про прийняття спадщини, зазначають про те, що «шість місяців йде на з'ясування питання, чи буде прийнята спадщина спадкоємцями за заповітом або за законом. : ще шість місяців для з'ясування питання, чи є претензії на спадкове майно з боку інших осіб (співвласників, кредиторів тощо)». На жаль, така концепція не узгоджується з положеннями порядку спадкування, оскільки на вирішення питання про прийняття спадщини або відмови від неї спадкоємцям за заповітом надається строк в шість місяців (статті 1269, 1273 ЦК), а перехід права на прийняття спадщини зумовлюється продовженням строку до трьох місяців. Положення про права співвласників на пред'явлення претензій до спадкоємців щодо строків взагалі не вирішено.
Застосований у цій нормі термін «заява», а не «позов», свідчить про те, що така справа має розглядатися у порядку окремого провадження. Нині статтями274-278ЦПК регламентується порядок розгляду судом справ про визнання спадщини відумєрлою (див. проект № 144). Така заява за ст. 274 ЦПК подається до суду за місцем відкриття спадщини, тобто тут має місце аналогія закону щодо виключної підсудності (ст. 114 ЦПК) цієї категорії справ. Суд розглядає таку справу за заявою органу місцевого самоврядування. При аналізі останнього положення постає питання: орган місцевого самоврядування зобов'язаний чи має право на подання такої заяви до суду? За статтею45ЦПК органи місцевого самоврядування беруть участь у процесі у двох формах - шляхом подання заяви та з метою давання висновку у справі на виконання їх повноважень. Тобто як прокурор, так і орган місцевого самоврядування у кожному конкретному випадку повинні самі вирішувати питання про необхідність звернення до суду, але таке звернення в інтересах приватних осіб - це право органу, а не його обов'язок, оскільки у ст. З ЦПК закріплено положення, що усяка заінтересована особа вправі звернутися до суду і ніхто її не може змусити на це, тобто коли осо-:а звернулася до прокурора з проханням про представництво її інтересів у іуді, то прокурор може в її інтересах звернутися до суду, якщо він дійде висновку, що має місце порушення закону. Або коли у законі закріплено обов'язок прокуратури здійснювати функцію представництва, наприклад, визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК), скасування усиновлення або визнання його недійсним (ст. 240 СК), позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК) тощо. Але коли йдеться про інтереси держави, то, на нашу думку, прокурор зобов'язаний звертатися до суду із заявою, оскільки такий його обов'язок закріплено у ст.121Конституції та Законі «Про прокуратуру».
Проте щодо необхідності звернення органу місцевого самоврядування по суду за визнанням спадщини відумєрлою одразу ж виникає запитання: якщо спадкову масу складають тільки речі звичайної домашньої обстановки та вжитку, які не становлять особливої цінності, та носильні речі спадкодавця, то чи доцільно у кожному випадку покладати на орган місцевого самоврядування обов'язок на звернення до суду про визнання спадщини відумерлою?
На наш погляд, пропозиція щодо обов'язку органу місцевого самоврядування на подання заяви до суду та забезпечення його виконання посипанням на ст.14 ЦК є сумнівною. Право на спадщину територіальної громади виникає на підставі рішення суду про визнання спадщини відумєрлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, а тому свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не видається і на підставі такого рішення мають вноситися відповідні зміни в реєстр прав власників. Але при цьому слід також враховувати, що до обов'язків територіальної громади, яка стала власником відумерлого майна, належать і зобов'язання щодо задоволення вимог кредиторів спадкодавця. Крім того, автори вважають, що мають також задовольнятися й вимоги відказоодержувачів.
Частину 5 ст. 1277 ЦК пропонується уточнити, оскільки встановлення нового власника - це лише етап встановлення прав на спадщину, а треба охороняти спадщину до її прийняття уповноваженими особами відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Автори також вважають, що в разі розгляду справи про визнання спадщини відумерлою може визначатися правомірність претензії кредиторів на спадкове майно, але така справа має розглядатися в позовному порядку.
Цікавим є інститут визнання спадщини відумерлою й при його застосуванні в міжнародній практиці. Так, у разі смерті іноземного громадянина в Україні за чинним законодавством спадщина не може переходити до України, оскільки українське законодавство передбачає саме спадкування державою спадкового майна. Водночас визнання спадщини, належної громадянину України, відумерлою за кордоном без вказівки в Цивільному кодексі України про права держави на спадкування такого майна позбавить її права спадкування. Тому введення інституту визнання спадщини відумерлою в ЦК зобов'язує передбачити в міжнародних договорах правовий зв'язок між громадянством та правом держави успадковувати належне громадянину України майно, якщо у нього немає спадкоємців за заповітом та за законом. Така подвійна «схема» регламентації спадкового процесу як внутрішньої, так і зовнішньої орієнтації дасть можливість однозначно відповісти на питання, порушені професором М.М. Богуславським та залишені ним без відповіді. Така регламентація питань спадкування дозволить відмежувати інтереси спадкоємців і держави, а також інтереси України в міждержавних відносинах.