10.4. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

Пнд, 05/18/2009 - 20:48 — Консультант

 

10.4.Спадкуваннячасткиуправіспільноїсумісноївласності

У статті 1226 ЦК йдеться про спадкування частки у праві спільної сумісної власності. Слід сказати, що даною статтею встановлено загальні риси спадкування частки у праві спільної сумісної власності, але вона мо­же застосовуватися за аналогією й до спадкування та заповідання частки у спільній частковій власності. При цьому заповідання не має будь-якої специфіки, оскільки заповідач вправі писати заповіт на все належне йому на такий момент майно, але поняття «спадкування» спільної власності має певні специфічні риси.

Зокрема, при успадкуванні частки спільної сумісної власності відбува­тиметься трансформація:

•якщо спадкуватиме таку частку другий із подружжя і таке майно одно­часно не належить за правом спільної часткової власності іншим осо­бам, то виникатиме приватна власність на майно;

•якщо інша особа або інші особи разом із співвласником, - то спільна сумісна власність трансформуватиметься в спільну часткову власність. Аналогічна трансформація відбувається й при спадкуванні спільної

часткової власності.

При цьому проблемним є питання про те, в який час може виділяти на­лежне йому майно співвласник спільної власності. Аналізуючи це питан­ня з урахуванням інтересів усіх суб'єктів, можна дійти висновку, що:

• співвласник майна не обмежений у часі, оскільки вправі вимагати ви­дачі свідоцтва на частку в спільному майні як до закінчення строку для прийняття спадщини, коли буде встановлено права спадкоємців на май­но, так і після. При цьому в нотаріальному порядку всі переваги нада­ються іншому співвласнику, оскільки при його зверненні до нотаріуса або до суду в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця у пере­важній більшості випадків неможливо встановити всіх зацікавлених осіб (спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів тощо). Тому такий співвласник користуватиметься правом вибору майна, яке він хоче за­лишити за собою, а все інше буде успадковуватися;

• наведене вище положення може свідчити про порушення прав спад­коємців, а тому вважається необхідним у разі подання співвласником заяви про виділ частки із спільного майна залучати до участі в процесі виділу конкретного майна всіх відомих спадкоємців, відказоодержу­вачів, виконавця заповіту, що надасть такому процесу об'єктивних рис і гарантуватиме права спадкоємців та інших зацікавлених осіб. В уся­кому разі це положення вважається відповідним принципу правонаступництва прав спадкодавця спадкоємцями за заповітом;

• альтернативним варіантом може стати встановлення в законі заборони виділяти частку із спільної власності раніше шестимісячного терміну, але це положення деякою мірою порушуватиме права співвласника, оскільки зумовлює втрату ним часу. Однак воно є відповідним законо­давству, коли при продажу спільної власності потребується згода іншо­го співвласника. В усіх інших випадках, наприклад, при даруванні майна, складанні заповіту згода інших співвласників не потребується, а тому особа може продовжувати користуватися, володіти і розпоряд­жатися належною їй часткою відповідно до закону.

Взагалі, питання про вчинення нотаріальних дій у певній послідовності або одночасно почали розглядатися лише останнім часом, оскільки, як правило, нотаріальні провадження вчиняються окремо і не узгоджено. То­му ці проблеми слід вирішувати на теоретичному рівні, а потім рішення відтворювати у законодавчих актах. Нотаріус же, на наш погляд, може повідомляти спадкоємцям, виконавцю заповіту та відказоодержувачу про бажання іншого співвласника виділити свою частку в натурі. Вважається, що в цьому випадку нотаріальна таємниця не є перепоною для такого повідомлення, оскільки при вчиненні такої дії треба враховувати позицію правонаступників спадкодавця та виконавця заповіту, тобто останній мо­же вважатися умовно представником інтересів спадкодавця.