12.3. Розшук належних спадкоємцю прав на підприємство

Втр, 05/19/2009 - 10:34 — Консультант

 

12.3. Розшук належних спадкоємцю прав на підприємство

Деякі автори порушили питання розшуку належних спадкоємцю прав зі спадщину, але залишили його лише на рівні постановки проблеми і не пішли далі. Однак дане питання не набуло характеру реальної проблеми лише через те, що досить невелика кількість підприємців змогла створити істотні спадщини і не завжди спадкоємці дізнаються про існування певних коштів, що знаходяться у створеному спадкодавцем підприємстві. Звідси й випливає, що відсутність відомостей про спадщину не дає можливості спадкоємцям її отримати. Але несвідомо втрачене не може турбувати вже спадкодавця, а також спадкоємців, які й гадки не мають про те, що їм на­лежить.

Тому проблеми сучасного бізнесу, які полягають у тому, що підприємства вкладають кошти в офшорні компанії, можуть призвести до того, що на­лежна такому підприємцю фірма буде втрачена для спадкоємців. Досить частими є також випадки, коли один з подружжя займається підприєм­ницькою діяльністю, а інший не володіє інформацією про джерела доход:." сім'ї. Тому після смерті таких підприємців знайти створені ними під­приємства або інформацію про участь у корпоративних підприємствах бу­ває дуже складно або навіть неможливо, якщо останній не залишить за­повіту. Навіть велика кількість банків з гарантованою банківською таєм­ницею унеможливлює пошуки належного спадкодавцю майна, зокрема громадяни не можуть знайти таку інформацію.

Тому стан сучасного бізнесу позначається на спадковому процесі і мож­на з упевненістю говорити, що зі смертю бізнесмена його спадкоємці мо­жуть втратити належні окремому члену сім'ї корпоративні права. Крім того, ці права у багатьох випадках можуть не перейти до держави у порядку визнання спадщини відумерлою. За своїм змістом корпоративне під­приємство являє собою певну форму здійснення підприємницької діяль­ності, яка може існувати у прозорому правовому полі, а також здійснюва­тися незаконно. Коли учасник корпоративного підприємства має безпосе­редній вплив на таке підприємство і здійснює контроль за характером і змістом його діяльності, то він користується належними йому корпора­тивними правами і може отримувати інформацію про його діяльність і дивіденди від такої діяльності. Якщо він втрачає важелі впливу на підприємство, то розраховувати на те, що воно існуватиме і даватиме дохід йому та його сім'ї, не варто. Підприємство може існувати, працювати, але керівництвом підприємства прибуток може перерозподілятися таким чином, щоб учасник або декілька учасників не отримували будь-яких диві­дендів від його діяльності. Особливо це питання стосується тих учасників які мають незначну долю у певному підприємстві. Міноритарні акціонери мають у корпоративних підприємствах захищати свої права та інтереси різними правовими способами.

      При цьому ні у Законі України «Про нотаріат», ні в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не встановлені процесуальних заходів, які мав би можливість вживати нотаріус при розшуку майна, зокрема корпоративних прав спадкодавця. У сучасній нотаріальній практиці до останнього часу не існує процедури розшуку спад­кового майна. Такий стан речей свідчить про те, що спадкоємці фактично будуть не здатні здійснити розшук корпоративних прав спадкодавця.

Здається, що це положення зумовлене відсутністю наукових дослід­жень у цій сфері спадкових відносин та загальною відокремленістю до­сліджень цивільного права від нотаріального процесу. Апріорі припусти­мо, що юридично необізнаний спадкоємець хоче знайти корпоративні права, які мають перейти до нього від спадкодавця. Які дії він потенційно мо­же учинити особисто? Так, згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, які безпосередньо стосуються процесу спадкування:

• перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезна­ходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

• прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників подат­ків;

• дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

• дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо).

У Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця:

• ім'я фізичної особи;

• ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків;

• місце проживання;

• основні види діяльності тощо.

Звернемо увагу на те, що за ст. 20 Закону України «Про державну реєст­рацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, що міс­тяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступни­ми, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників по­датків. Однак ця стаття визначає такі важливі юридичні обставини: строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру не повинен перевищу­вати п'яти робочих днів з дати надходження запиту, а також за одержан­ня витягу та довідки з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір та порядок внесення якої визначається спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Так, автором було зроблено спробу увійти до Єдиного державного реєст­ру юридичних та фізичних осіб з метою отримання якої-небудь інформа­ції, щоб згідно з загальним принципом відкритості і загальнодоступності продемонструвати можливості громадян отримати необхідну інформацію. Алена сайті Державного комітету з питань регуляторної політики та під­приємництва//www.dkrp.gov.ua/kompred/control/uk/archive/doctypes таку інформацію отримати не вдалося. Перелік нормативних актів - це ос­новний зміст інформації на сайті, а конкретної інформації щодо корпора­тивних прав на певні підприємства автору знайти не вдалося. Отже, грома­дяни та представники юридичних осіб мають звертатися безпосередньо до осередків Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідних регіонах, якщо вони взагалі знають про існування такого реєстру. У Територіальних представництвах Держпідприємництва України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають бути створені власні бази даних і згідно з Порядком організації та ведення особистого прийому громадян у Держпідприємництві України, територіальних представництвах Держпідприємництва України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі вони повинні вести прийом громадян за затвердженим графіком¹⁰⁶.

Безумовно, у таких випадках громадяни мають звернутися до нотаріу­са, але останній не уповноважений за законодавством здійснювати розшук належного спадкодавцю майна. Нотаріус вправі за ст. 4 Закону України «Про нотаріат» витребувати від підприємств, установ і організацій відо­мості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, але, як заз­началося вище, за отримання відповідних відомостей треба платити, тому цей обов'язок має трансформуватися і громадяни, які ініціюють отриман­ня таких відомостей, повинні оплачувати цю дію нотаріуса. Тут вважаєть­ся можливим також іншу частину майна спадкодавця виділити для опла­ти виписки з реєстру, наприклад, якщо на розрахунковому рахунку спад­кодавця знаходяться кошти, то вони можуть бути використані для отри­мання таких відомостей.

Адвокат згідно зі ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» також може запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань. Проте не завжди таке звернення є можливим черев брак коштів у спадкоємців. Крім того, адвокат не може здійснювати безпосередній розшук майна через відсутність у клієнта відповідних повнова­жень на розшук прав і майна «сторонньої особи», тобто до встановлення у зацікавленої особи статусу спадкоємця. Більше того, за отримання певної  інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб знов-таки треба сплачувати певну суму коштів, обумовлену законодав­ством.

Можна було б припустити, що виконавець заповіту уповноважений на розшук корпоративних прав, належних спадкодавцю, але розробники ЦК виходили із загального сприйняття повноважень виконавця заповіту, а не з реальних заповітів і спадкових правовідносин на практиці. У статті 1290 ЦК не встановлено повноваження виконавця заповіту щодо розшуку спад­кового майна, а передбачається вжити заходів щодо охорони спадщини Так, у багатьох заповітах на практиці пишеться загальна фраза: «все своємайно, у чому б воно не виражалося, де б воно не знаходилося ...», яка не конкретизує спадкового майна і не дає будь-яких «орієнтирів» для його розшуку. Тут ми навіть не говоримо про випадки одночасного спадкуван­ня і за заповітом, і за законом, коли виконавець заповіту в силу ст. 1284 ЦК вправі діяти в інтересах як спадкоємців за заповітом, так і за законом,Тобто у такій ситуації слід встановити не тільки заповідане майно, а й не заповідане. Тому можна констатувати, що виконавця заповіту за ст. 1290 LTK не наділено повноваженнями щодо розшуку майна спадкодавця та йо­ті корпоративних прав, проте його слід наділити такими повноваженнями, оскільки майно треба спочатку знайти, а вже потім охороняти. Тому автор вважає можливим і необхідним доповнити ч. 1 ст. 1290 ЦК пунктом такого змісту: «1) вжити заходів щодо розшуку належного спадкодавцю майна, для чого він наділяється повноваженнями запитувати і отримува­ти документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань щодо належного конкретній особі майна».

У статті 89 ЦК також встановлено, що юридична особа підлягає держав­ній реєстрації у порядку, встановленому законом, а дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Отже, будь-які особи вправі отримати відповіді на запитання про належність спадкодавцю корпоративних прав щодо під­приємств, у яких він брав участь як учасник або засновник.

На цій підставі автор вважає, що, по-перше, до Єдиного державного реєстру відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представ­ництва, мету установи, про учасників та засновників такого підприємства дають не тільки вноситися, але й надаватися зацікавленим особам у витя­гни (виписках) з Реєстру. Проте у виписці з Єдиного реєстру не передба­чається можливості надавати відомості про засновників корпоративного підприємства (ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб - підприємців»), а також про розмір належної їм частки у корпоративному підприємстві.

По-друге, державні нотаріуси, обов'язком яких є вжиття заходів до охорони спадкового майна та видача свідоцтв про право на спадщину, повинні мати не тільки вільний і постійний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, але й можливість негайно вносити зміни до його змісту. Тобто слід налагодити ґрунтовний зв'язок між різними правоохоронними органами, а не тільки між адміністрацією Єдиного реєстру та су­довими і слідчими органами.

Внесення вищезазначених доповнень до законодавства дозволить державним нотаріусам негайно реагувати і перешкоджати незаконному відчуженню корпоративних прав, належних спадкодавцю і таким чином за­хищати їх після його смерті, що має гарантувати спадкові права спадкоємців. Наприклад, коли спадкодавець передав свої повноваження іншій особі щодо управління та розпорядження належними йому правами, уповноважена особа вправі діяти доти, доки не дізнається про смерть доручителя. Тому запропонований автором захід дозволить унеможливити передачу корпоративних прав спадкодавця третій особі.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси мають право звертатися із запитами до будь-яких установ, але буквальний аналіз ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суперечить реалізації такого повноваження нотаріуса, оскільки за одержання витягу та довідки з Єдиного державного реєстру справляється плата, розмір та порядок внесення якої визначається спе­ціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Однак та­ка колізія нормативних актів може негативно позначатися й на інтересах держави, оскільки для визнання спадщини відумерлою треба, щоб нота­ріус встановив, що являє собою спадщина. Тобто без конкретизації понят­тя «спадщина» щодо об'єктів, з яких вона складається, справа про визнан­ня спадщини відумерлою буде вважатися безпредметною.

При цьому нотаріус не повинен за чинним законодавством перевіряти наявність у спадкодавця корпоративних прав на підприємство.

Така ситуація ускладнюється й реальними правовідносинами, які існу­ють у державі. Так, при наявності в Єдиному державному реєстрі юридич­них та фізичних осіб відомостей про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата за­кінчення його формування, залишається проблемним і спірним питання про реєстрацію акцій, які мають вільний обіг.

Автор вважає, що у сучасній практиці слід конкретизувати осіб, які вправі звернутися за отриманням відомостей про корпоративні права спадкодавця, - це нотаріус, спадкоємці, виконавець заповіту, кредитори, державні установи. При цьому для видачі свідоцтва про право на спадщи­ну нотаріусу потребуватиметься офіційний документ про належність спад­кодавцю конкретних корпоративних прав, тому у виписці з Єдиного дер­жавного реєстру юридичних та фізичних осіб слід зазначати належність спадкодавцю корпоративних прав та їх обсягу.