2.3.2. Заповіт з покладенням на спадкоємців обов'язків (ст. 1240 цк)

У статті 1240 ЦК виділено обов'язки спадкоємців, які за своїм характе­ром мають відрізнятися від заповідального відказу, а саме:

-   в першій частині зазначається про дії немайнового характеру, але не встановлено в чиїх інтересах. Наведені окремі приклади свідчать про дії в інтересах спадкодавця, але зі змісту статті не можна зробити висновок, що дії можуть вчинюватися лише в інтересах заповідача. Так, особисті папе­ри заповідача за згодою іншої особи можуть бути передані їй, наприклад, листи, чужі речі, борги тощо. Вважаємо, що за цією нормою можна також зобов'язати спадкоємця доглядати до смерті і дбати про тварин, належних заповідачу;

-   з частини другої випливає, що заповідач може визначити обов'язком спадкоємця, який погодиться на прийняття спадщини, спрямувати певні дії на досягнення суспільно корисної мети. Оскільки в цій нормі не йдеть­ся про передання матеріальних благ в інтересах суспільства, то у подаль­шому буде важко вимагати від спадкоємців виділяти окремі приміщення, наприклад, під бібліотеки.

    У даній статті не встановлено ні права вимагати виконання обов'язку, ні суб'єктів, які вправі контролювати виконання такого обов'язку, тому доцільно це положення регламентувати у заповіті шляхом конкретизації заінтересованих осіб. Наприклад, спадкоємець Іванов зобов'язується по­вернути громадянину Сидорову належний останньому грамофон, тобто по­вернення такої речі вправі вимагати Сидоров. За відсутності такого поло­ження у заповіті, правом вимагати виконання обов'язків для загальноко­рисної мети володітиме кожна із зацікавлених у виконанні осіб або вико­навець заповіту.

Слід зазначити, що строк виконання обов'язків спадкоємцями і за ч. 1, і за ч. 2 даної статті має рахуватися з моменту відкриття спадщини, але він не обмежений у часі. Тому час виконання повноважень виконавцем запо­віту, який зобов'язаний контролювати виконання спадкоємцями обов'яз­ків, встановлених у заповіті, у такому випадку також реально встановити неможливо. Тому доцільно питання про строки виконання обов'язків більш детально визначати в заповіті. Інакше його виконання може ніколи не початися. Додатковою гарантією виконання таких обов'язків може бу­ти зазначення у заповіті особи, яка матиме право вимагати виконання та­ких обов'язків, а також контролюватиме їх належне і своєчасне виконан­ня.

    Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети в самому тексті за­повіту. У результаті чого спадкоємець після прийняття спадщини буде зобов'язаний вчинити зазначені у заповіті дії. Дії щодо виконання за­повідального покладення відрізняються від дій, що здійснюються, нап­риклад, за заповідальним відказом, насамперед своїм немайновим ха­рактером. Крім того, заповідальне покладення має на меті лише зо­бов'язати спадкоємця використовувати отримане ним майно у загально­корисних цілях.

    Так, заповідач може зобов'язати спадкоємця вчинити певні дії немай-нового характеру, наприклад, організувати похорон заповідача, здійснити розпорядження певними речами заповідача, що, можливо, не становлять особливої цінності (наприклад, особисті листи заповідача) чи обов'язок повідомити кому-небудь про що-небудь.

     У заповіті з покладенням обов'язків щодо майна спадкоємців заповідач вправі вказати мету, з якою дане майно має бути використане (наприклад, медичне обладнання - для організації певного лікарського кабінету, кош­ти - для створення дитячого садочка тощо).

     На практиці був відомий такий випадок: громадянин К. Бєлозеров за­повів Ворошиловградській обласній бібліотеці 8800 руб. для поповнення бібліотечних фондів з історії вітчизняної культури. Виконання заповіту спадкодавець поклав на спадкоємця Д., який частину коштів, отриманих в ощадній касі у сумі 8800 руб., зобов'язаний був передати обласній бібліотеці. Після відкриття спадщини заповіт був виконаний відповідно до волі спадкодавця, який не встановив, які книги слід придбати, а лише визначив суму, яка мала бути витрачена на придбання книг. Так у об­ласній бібліотеці м.Ворошиловграда свого часу з'явився куточок почесно­го читача - К. Бєлозерова, а фонд бібліотеки поповнився книгами за тема­тикою, визначеною спадкодавцем. Слід звернути увагу й на те, що спадкоємець Д. має бути наділений правом контролювати витрачання коштів за призначенням.

Може виникнути ситуація, коли особа бажає скласти заповіт на ко­ристь улюбленої домашньої тварини та передати їй усе своє майно. Однак у заповіті «прямо» реалізувати це бажання неможливо, оскільки домашня тварина не належить ні до однієї з категорій суб'єктів, на користь яких мо­же бути складено заповіт. Дану проблему можна вирішити саме за допомо­гою встановлення у заповіті відповідних обов'язків. Ви, наприклад, може­те заповідати усе своє майно спадкоємцю, встановивши при цьому довічний обов'язок догляду за твариною або обов'язок організувати приту­лок для бездомних тварин.

Хочемо звернути Вашу увагу на те, що при заповідальному покла­денні не завжди встановлюється певний вигодонабувач (тобто особа, на користь якої здійснюється заповідальне покладення). Заповідач може зобов'язати свого спадкоємця використовувати квартиру або її частину як музей, бібліотеку, громадську юридичну консультацію для незамож­них категорій громадян тощо. Тобто у таких випадках виконанню обов'язку передуватиме створення юридичної особи, наприклад, гро­мадського об'єднання.

При встановленні будь-яких обов'язків для спадкоємців слід врахову­вати те, що вони вправі відмовитися від прийняття спадщини, тоді вста­новлені заповітом обов'язки на них не поширюватимуть. Крім того, завж­ди необхідно порівнювати обсяг встановлюваних обов'язків й обсяг спад­кового майна. Якщо виконати заповідальне покладення у повному обсязі неможливо, майно може використовуватися в інших цілях, близьких до раніше встановлених заповідачем загальнокорисними. Тут вважається, що суд може зменшити обсяг обов'язку спадкоємця, якщо він перевищує розмір отриманої ним спадщини.

У випадку смерті спадкоємця, на якого було покладено заповідальне покладення, обов'язок з виконання даного покладення переходить до іншого спадкоємця, який одержує спадщину.

У деяких випадках заповідач може встановити обов'язком спадкоємця персоніфіковані умови, наприклад, в разі прийняття спадщини видатним співаком - надання щорічного безкоштовного концерту тощо. Тому важко перелічити всі можливі дії спадкоємців, виконання яких може обумовлю­вати спадкодавець, але незаконність таких обов'язків може встановити суд. Тому вважаємо, що спадкоємці вправі звертатися до суду в тих випад­ках, коли обов'язки, зазначені в заповіті, здаються їм незаконними або нездійсненними (нереальними).

Даний вид заповіту передбачає покладення на спадкоємця виконання дій для суспільно корисної мети і у цьому виявляється його специфічність і відмінність від інших обов'язків спадкоємців (див. проект № 17