9.11. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

Пнд, 05/18/2009 - 19:02 — Консультант

 

9.11. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

Статтею 1267 ЦК регламентується розмір частки у спадщині спадкоєм­ців за законом.

У частині 1 ст. 1267 ЦК закріплено загальне положення, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Так, при існу­ванні у спадкодавця трьох спадкоємців частка кожного із них рахується виходячи з того, що все майно умовно приймається за одиницю, тоді кож­ний з них отримає: 1:3 = 1/3 спадщини.

Щодо цього загального положення про те, що частка кожного із спад­коємців за законом є рівною (на практиці називається ідеальною), то воно не потребувало б коментарів, якби не зміст частин 2 та 3 ст. 1267 ЦК.

Так, ч. 2 ст. 1267 ЦК передбачається, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Але виникає зразу ж запитання: яким чином висловлюється така усна угода та де? На нашу думку, така усна угода може мати місце між спадкоємцями у нотаріуса, коли йдеться про видачу свідоцтва про право на спадщину на рухоме майно (наприклад - побутова техніка, плазмовий телевізор, цінні картини, дорогоцінні меб­лі) або шляхом подання письмових заяв спадкоємців про зміну розміру ласток когось із них, підпис на яких повинен бути нотаріально посвідче­ний.

Спадкоємці можуть навіть і без нотаріуса за усною домовленістю зміни­ти розмір частки у спадщині когось із них, коли спадщина стосується ру­хомого майна і свідоцтво про право на спадщину не видається. Тобто фак­тично в цьому випадку відбуватиметься розподіл спадщини лише з враху­ванням часток, але без фіксування їх на папері та без відповідного догово­ру про розподіл спадкового майна в натурі.

Щодо ч. З ст. 1267 ЦК, то спадкоємці договором між собою, посвідче­ним нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Коли ж ідеться про ч. З ст. 1267 ЦК, то її слід сприймати як спрямова­ну на врегулювання питання про розподіл спадщини в натурі. Припусти­мо, в наведеному вище прикладі нотаріусу буде пропонуватися внести вип­равлення у свідоцтво про право на спадщину на підставі договору між спадкоємцями, але такий правочин має базуватися на законі. Отже, спад­коємці вправі відійти від рівності часток при розподілі майна в натурі, але не можуть змінити самих часток, які зазначаються у свідоцтві про право на спадщину.

Наприклад, після смерті заповідача залишився будинок вартістю 210 000 гривень, автомобіль вартістю 70 000 гривень та предмети звичай­ної домашньої обстановки та вжитку вартістю 10 000 гривень, а за законом таку спадщину мають успадкувати чотири особи. Формально вся спадщи­на має поділятися на чотирьох спадкоємців, а кожному з них по: 1/4 бу­динку, 1/4 автомобіля, 1/4 предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Розподілити таку спадщину в натурі на практиці буває дуже складно, оскільки треба враховувати, хто із спадкоємців проживав у будинку на мо­мент смерті спадкодавця, хто з них потребує для проживання житлової площі, хто претендує на автомобіль, чи може бути будинок розподілений в натурі і на скільки частин тощо.

Об'єктивні ж фактори свідчать про те, що 290 000 гривень хоча й ді­литься на чотирьох без остачі і кожному із спадкоємців припадає по 72500 гривень, але це лише в разі продажу майна, а не успадкування майна в на­турі. Коли ж майно буде продаватися, то його вартість може бути й ниж­чою, тому доцільність продажу всієї спадщини завжди сумнівна, але мож­лива, якщо сторони не домовляться про розподіл майна в натурі і у подаль­шому суд не знайде таких варіантів.

Тому спадкоємці вправі розподілити майно виходячи із суб'єктивних і об'єктивних критеріїв. Якщо допускається перебудова будинку і мож­ливість виділення трьох приміщень, то троє спадкоємців вправі успадку­вати його в натурі разом з меблями, але будуть зобов'язані компенсувати четвертому спадкоємцю, який отримуватиме автомобіль, 2500 гривень. Але ми оперували стабільними цифрами, які на практиці такими до про­дажу майна не є, тому між спадкоємцями можливі компроміси, наприк­лад, якщо четвертий спадкоємець погодиться отримати якусь частину предметів домашньої обстановки та вжитку.

Тобто за частинами 2, 3 ст. 1267 ЦК спадкоємці вправі відійти від рів­ності часток, встановлених на підставі закону і визначити реальні частки в натурі, які відмінні від встановлених на підставі закону. Але положення про те, що спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нота­ріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, нереальне. Част­ки спадкоємців за законом можуть змінюватися одночасно лише щодо всіх спадкоємців, інакше буде втрачена пропорція між частками. Наприклад, кожному з них належить по одній четвертій, якщо ж змінювати частку од­ного з них, то всі інші також зміняться, наприклад, всім належатиме по 1/5, але неможливим є випадок, коли один спадкоємець буде отримувати 1/5, а всі інші по 1/4.

Якщо ж припустити можливість зміни частки одним із спадкоємців, то згоди інших спадкоємців у такому разі не потребується. Наприклад, коли один із спадкоємців продає свою частку (1/4) або частку від належної йо­му частки (1/8) іншому спадкоємцю, то превалює положення ч. З ст. 362 ЦК щодо права вибору покупця, а при даруванні або іншому способі відчу­ження згода співвласників взагалі не потребується.