10.5. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

Пнд, 05/18/2009 - 20:49 — Консультант

 

10.5. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

У статті 1227 ЦК закріплено положення, яке регулює право спадкоєм­ців на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших спеціальних виплат, які належали спадкодавцеві.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або певним ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтю 1227 ЦК слід сприймати разом зі ст. 1219 ЦК, оскільки до спадщини має увійти не тільки майно, а й визначені у даній нормі виплати, які мають нараховуватися до дня смерті спадкодавця. До складу спадщини не повинна входити лише соціальна допомога, яка виплачується у зв'язку із смертю спадкодавця і розрахована на покриття витрат на поховання. Ця виплата має бути отриманою безпосередньо тими особами, які здійснюва­тимуть поховання і вважаються спадкоємцями.

Існує цілий ряд зауважень щодо доцільності застосування на практиці положення про «передачу таких виплат членам сім'ї» спадкодавця, зокрема:

•таке положення зумовлює особливий підвид спадкування і за законом, і за заповітом, а саме: членами сім'ї спадкодавця на трудові та соціаль­ні виплати, але це положення не узгоджуватиметься зі ст. 1217 ЦК, якою не встановлено особливостей спадкування і за законом, і за за­повітом;

•важко встановити логіку передачі таких виплат членам сім'ї, особли­во враховуючи широке поняття «сім'я» відповідно до СК як осіб, що спільно проживають і навіть перебувають у незареєстрованому шлюбі. Це положення можна зрозуміти так, що виплати успадкову­ватимуться членами сім'ї без врахування черговості спадкування за законом;

•положення про те, що «у разі їх відсутності - входять до складу спад­щини» встановлює можливість спадкування таких виплат спадкоємця­ми за заповітом, а при визнанні спадщини відумерлою - їх отримання територіальною громадою. Тобто виникає суперечність - з одного боку право на отримання виплат вище ніж право на спадкування за запові­том, яке вище права спадкування за законом, а з іншого - при відсут­ності спадкоємців за законом виплати входять до складу спадщини.

 Апріорі можна припустити, що законодавцем зроблено спробу надати

членам сім'ї додаткові засоби для належного поховання спадкодавця, але не встановлено цієї умови, а тому виходить, що такі виплати просто окре­мо спадкуються. Аналогічне положення раніше існувало щодо спадкуван­ня предметів домашньої обстановки та вжитку, але його з 2004 р. анульо­вано. Тому представляється, що це положення є таким, що суперечитьbo­otспадкодавця, який вправі встановити, кому мають перейти всі належні чому права та обов'язки. Дана норма є й не раціональною і може призвес­ти до правопорушень, оскільки підприємства і установи не здатні визначи­ти, хто належав до членів сім'ї спадкодавця і кому з них має бути випла­чено заробітну плату та інші виплати, а тому вони будуть видаватися окре­мим спадкоємцям, можливо, навіть у значному розмірі, без вказівки на :прямування цих коштів тощо.

У разі ж їх зарахування до складу спадщини, виконавець заповіту може вимагати їх перерахування на депозитний рахунок державної нотаріальне: контори за місцем відкриття спадщини, а розшук може провадити но­таріус, який наділений повноваженнями витребовувати необхідні для вчи­нення нотаріальних дій відомості від підприємств, установ та організацій.