5.5. Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача

Вс, 05/17/2009 - 18:26 — Консультант

 

5.5. Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача

Правові наслідки припинення юридичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) встановлені ст. 758 Цивільного кодексу України.

У разі припинення юридичної особи - набувача з визначенням право­наступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду).

При ліквідації юридичної особи - набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача. У цьому разі нотаріус на підставі письмової заяви відчужувача та витягу з Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України припиняє дію дого­вору довічного утримання (догляду) і повертає відчужувачу первинний правовстановлюючий документ. На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на ст. 758 Цивільного кодексу України.

Якщо в результаті ліквідації юридичної особи - набувача майно, що бу­ло передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

Глава 6. Спадковий договір та процедура його посвідчення

6.1. Поняття та предмет спадкового договору

Вс, 05/17/2009 - 19:17 — Консультант

 

6.1.Поняття та предмет спадкового договору

Спадковий договір - новий інститут спадкового права, який нині має місце у ЦК. Поширення прав громадян завжди є цілком природним яви­щем, коли це положення узгоджується із духом чинного законодавства і при цьому не порушує прав інших осіб. Загальний зміст і спрямованість інституту спадкового договору відповідає цим загальним вимогам.

Поняття спадкового договору закріплене у ст. 1302 ЦК. Сутність його полягає у тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зо­бов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

В цій нормі закладено загальну формулу спадкового договору, а саме:

1)   сторони договору - набувач та відчужувач;

2)   загальні права та обов'язки набувача за договором - виконувати роз­порядження відчужувача;

3)   час переходу права власності на майно відчужувача до набувача - у разі смерті відчужувача.

Щодо загальних прав та обов'язків набувача, то в статтях 1302, 1308 ЦК неадекватно застосовано поняття «виконувати розпорядження другої сторо­ни». З буквального аналізу цих норм можна розуміти, що набувач зобов'яза­ний виконувати розпорядження відчужувача, але така редакція цих статей порушуватиме права набувача та принципи цивільного права. Оскільки це двосторонній правочин, то у договорі має бути чітко викладено права та обов'язки сторін правочину, а не виконання необмеженої кількості розпо­ряджень набувачем. Адже виходитиме, що нотаріуси будуть зобов'язані посвідчувати спадкові договори навіть у тому випадку, коли їх умови неко­нкретні, але договір без визначення істотних його умов буде нікчемним. То­му необхідно сприймати положення цієї норми як виконання набувачем конкретних дій - умов договору (наприклад, надання матеріального забезпе­чення у розмірі 500 гри щомісячно), а не необмежених за кількістю і змістом розпоряджень відчужувача. У договорі мають бути передбачені також права та обов'язки призначеної особи - особи, яка здійснюватиме контроль за вико­нанням спадкового договору після смерті відчужувача (ч. З ст. 1307 ЦК).

Неконкретність умов договору може призвести до таких двох негатив­них наслідків. По-перше, обмеження права однієї із сторін договору в розг­лядуваному випадку набувача, якого можна таким чином навіть змусити до розірвання договору на невигідних для нього умовах. По-друге, договір з неконкретними умовами щодо зобов'язання набувача може не виконува­тись останнім, оскільки за ст. 509 ЦК сторона зобов'язана вчинити на ко­ристь другої сторони лише певну дію, тобто конкретну. Саме тому в ст. 509 ЦК законодавцем розшифровано поняття «дія» як передача майна, вико­нання роботи, надання послуг, сплата грошей тощо, а не розпоряджень взагалі. У статті 509 ЦК під «дією» розуміється діяльність, сукупність конкретних вчинків певної особи.

Останнім часом в юридичних виданнях розгорнулась дискусія щодо об­меження правоздатності відчужувача під час дії спадкового договору. Одні автори вважають, що спадковий договір обмежує правоздатність відчужу­вача, а інші - що таке обмеження не настає. За договором відбувається обумовлення взаємних зобов'язань, а зобов'язання в широкому змісті цьо­го терміна несуть у собі обмеження в правах користування або володіння власністю (договір оренди) тощо. Тому, якщо йдеться про право власності на майно, треба усвідомлювати, що саме воно зобов'язує власника до пев­них дій, наприклад, щодо його охорони тощо. Отже, доцільно говорити не про обмеження правоздатності відчужувача як фізичної особи, а про свідо­ме «обмеження дієздатності» власника майна за договором щодо його ж власності. Це положення загалом визначає необхідність регламентувати в договорі не тільки момент переходу права власності від відчужувача до на­бувача, а й обов'язки відчужувача щодо його утримання в належному стані до моменту переходу права власності до набувача.

Говорячи про час переходу права власності на майно відчужувача до на­бувача, слід зазначити його певну неузгодженість з часом виконання набу­вачем обов'язків за договором. Так, у ст. 1302 ЦК йдеться про те, що набу­вач стає власником майна в разі смерті відчужувача. Проте пропонується брати до уваги два випадки:

-   виконання зобов'язання може здійснюватись щодо самого відчужува­ча до смерті відчужувача, тоді положення цієї норми коректне і майно пе­рейде у власність набувача після виконання зобов'язання у разі смерті відчужувача;

-   коли зобов'язання має виконуватися після смерті відчужувача та мо­же ще й стосуватися прав третіх осіб, то ця норма стає неконкретною, оскільки залишається невизначеним, що передує: перехід права власності чи виконання зобов'язання.

Тому пропонується істотною умовою спадкового договору вважати рег­ламентацію строку переходу права власності, коли і виконання зобов'я­зання, і перехід права власності обумовлюються в договорі часом - після смерті відчужувача. Вважаємо, що перехід права власності має слідувати лише за виконанням зобов'язання, про що має бути чітко зазначено в до­говорі, оскільки інакше набувач може відмовитись або прострочити вико­нання зобов'язання. Це положення стосуватиметься випадків, коли набу­вач за договором буде зобов'язаний поставити пам'ятник відчужувачу, а, зазвичай, це робиться через рік після смерті відчужувача, надавати утри­мання 3-тім особам.

Отже, якщо у спадковому договорі є умови, виконання яких здійснюєть­ся набувачем після смерті відчужувача, то й перехід права власності до на­бувача має відбуватися після виконання останньої умови договору, оскіль­ки їх в договорі може бути встановлено декілька. Правильність такої думки підтверджується тим, що у п. 237 Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій ідеться про те, що заборона відчуження майна, яка накла­дається при посвідченні договору, знімається нотаріусом у разі смерті відчу­жувача на підставі свідоцтва про смерть останнього. У такому випадку після зняття заборони набувач моя^е відчужити майно та не виконувати своїх по­дальших обов'язків навіть незважаючи на те, що відчужувачем може бути призначено особу, яка здійснюватиме контроль за виконанням умов спадко­вого договору після смерті відчужувача. У ЦК нічого не сказано про права та обов'язки призначеної особи, а також у чому саме виявлятиметься контроль з її боку. Виникає запитання, а чи повинна така особа давати свою згоду у випадку відчуження майна, отриманого за спадковим договором набувачем, якщо він не виконав усіх умов договору чи таке майно взагалі не підлягає реалізації та заборона нотаріусом має бути знята не у випадку смерті відчу­жувача, а з моменту виконання усіх умов договору, виконання яких повин­не здійснюватися набувачем після смерті відчужувача?

На практиці викликають труднощі такі правові ситуації щодо спадко­вого договору: чи припиняється дія спадкового договору із переходом пра­ва власності на майно до набувача у разі смерті відчужувача? На перший погляд, так. Але якщо у договорі мають місце умови, які треба виконати після смерті відчужувача, то договір не може припиняти своєї дії, а діяти­ме до моменту виконання останньої його умови.

Слід звернути увагу й на те, що ні в ст. 1302 ЦК, ні в інших нормах не конкретизовано, яке майно може бути предметом договору, тому вва­жається, що будь-яке коштовне (яке має значну цінність) майно (як рухо­ме, так і нерухоме) може бути предметом договору.

Не встановлено щодо спадкового договору й умови адекватності вар­тості майна та вартості надаваних набувачем послуг, тому таку умову не можна визнати обов'язковою.