16.3. Державна реєстрація права на спадщину (ст. 1299 цк)

Втр, 05/19/2009 - 15:50 — Консультант

 

16.3. Державна реєстрація права на спадщину (ст.1299 цк)

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво на спадщину в орга­нах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 ЦКі. про що повинен йому повідомити нотаріус, але це положення не є безспірним.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 1299 ЦК разом зі статтями 182, 1297 ЦК можна дійти таких висновків:

1)   існує певна послідовність у оформленні права власності на нерухо­мість. Так, спадкоємець, який отримав свідоцтво про право на спадщину, а не прийняв спадщину, може звертатися за реєстрацією свого права влас­ності на об'єкт нерухомості, оскільки в противному разі він не зможе під­твердити своїх прав безспірним доказом;

2)   на нотаріусів не покладено обов'язок щодо повідомлення органу, який здійснюватиме реєстрацію прав на нерухомість, про вчинені ними правочини, у яких предметом були об'єкти нерухомості;

3)перелік речей, які віднесені до нерухомих, визначено у ст. 181 ЦК. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з момєеду

державної реєстрації цього майна.

Щодо вищезазначеного положення закону (ч. 2 ст. 1299 ЦК), то існують як теоретичні зауваження щодо змісту, так і термінологічні. Так, поло­ження про те, що «право власності на нерухоме майно виникає у спад­коємця з моменту державної реєстрації цього майна», не відповідає ст. 1S1 ЦК, у якій ідеться про реєстрацію не самого майна, а прав на нього. Важко погодитися у цій нормі також з часом виникнення права власності на це майно, оскільки стає незрозумілим, що ж встановлює нотаріус при його оформленні і що означає саме оформлення права власності в нотаріально­му порядку. Автори рекомендують сприймати ч. 2 ст. 1299 ЦК як таку, що це дозволяє власнику розпоряджатися належною йому власністю без державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості. Водночас спадкоємець, який отримав свідоцтво про право власності на нерухома майно вправі захищати своє право на об'єкт нерухомості в суді та в інших установах.

16.4. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (ст. 1300 цк)

Втр, 05/19/2009 - 15:52 — Консультант

 

16.4.Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину(ст.1300 ЦК)

Слід зазначити, що у ст.1300 ЦК встановлено порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, з яким не завжди можна погодитися, оскільки він надається без узгодження з передумовами внесення таких

Уцьому зв'язку пропонується відрізняти такі випадки:

1)   якщо спадкоємці згодні на внесення змін до свідоцтва, то нотаріус вправі в такому випадку сам оформляти внесення таких змін за письмовою заявою усіх спадкоємців;

2) внесення змін до свідоцтва за рішенням суду, якщо це пов'язано з порушенням прав однієї з осіб;

3)   якщо дії нотаріуса оскаржуються в суді, то справа розглядається в порядку позовного провадження.

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 1).

Частину 1 ст. 1300 ЦК слід розуміти так, що при внесенні змін мають враховуватися вимоги закону і питання про внесення змін виходитиме з повноважень і волевиявлення спадкоємців. Наприклад, з ч. 2 ст. 1272 ЦК випливає, що за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спад­щину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, мо­же подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Частину 2 ст. 1272 ЦК викладено не зовсім вдало. Так, передбачається обмеження в дієздатності громадянина подавати заяви без згоди інших осіб, але виходячи зі змісту правовідносин можна зробити висновок про надання можливості спадкоємцю, що пропустив строк для прийняття спадщини, отримати свідоцтво про прийняття спадщини. Спільний аналіз зазначеної норми зі ст. 1300 ЦК свідчить про можливість внесення також змін у раніше видані свідоцтва про право на спадщину, оскільки інше на заборонено законом.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду може бути внесен: зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 2).

Щодо ч. 2 ст. 1300 ЦК, то авторами вважається недоцільним на вимогу одного із спадкоємців та за рішенням суду вносити зміни до свідоцтв про право на спадщину, оскільки в разі встановлення недійсності виданих сві­доцтв або при наявності істотних помилок у них тощо за позовом одного із спадкоємців суд встановлюватиме наявність відповідних помилок і може встановити, що свідоцтво видано без врахування інтересів спадкоємців, пі: мають істотне значення, що зумовлюватиме необхідність внесення змін то­що. Але, взагалі, в разі задоволення позову буде постановлено судове рі­шення, яке має змінити правовідносини, встановлені свідоцтвом про прав: на спадщину, і воно має вважатися самодостатнім для захисту прав осіб.

Щодо необхідності внесення змін до свідоцтва про право власності на  спадщину, що зумовлено зробленою нотаріусом помилкою, то такі справи розглядаються судом і рішення суду в межах цієї категорії зобов'язує но­таріуса внести виправлення, тобто скасувати неправильно вчинену но­таріальну дію і вчинити її правильно.

У випадках, встановлених частинами 1 і 2 ст. 1300 ЦК, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (ч. 3).

Оскільки ч. З ст. 1300 ЦК встановлено, що виправлення у свідоцтві про право на спадщину у зв'язку із внесенням змін не допускається, а має ви­даватися нове свідоцтво про право на спадщину, отже, на свідоцтві про право на спадщину повинна ставитися реальна дата його видачі, а не пер­вісної видачі свідоцтва.