9.9. П'ята черга спадкоємців за законом

Пнд, 05/18/2009 - 18:16 — Консультант

 

9.9. П'ята черга спадкоємців за законом

Коло суб'єктів п'ятої черги спадкоємців за законом передбачено у стат­ті 1265 ЦК.

П'ята черга спадкоємців, до якої віднесено інших родичів спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, мають більше прав на отри­мання спадщини ніж держава.

Держава та її органи можуть стати спад­коємцями при прямому зазначенні їх у заповіті або отримають спадкове майно в разі визнання спадщини відумерлою. Причому в цій черзі родичі наступного ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів по­дальшого ступеня спорідненості. Ступінь спорідненості пропонується виз­начати за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця, а на­родження самого спадкодавця в розрахунки не входить.

Викликає непорозуміння віднесення до п'ятої черги спадкоємців за за­коном й утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї (ч. 2 ст. 1265 ЦК). Тобто це положення слід аналізувати разом із суб'єктним складом четвертої черги (ст. 1264 ЦК). Автори у свій час (на стадії підго­товки проекту ЦК) ставили питання про необхідність конкретизації по­няття «сім'я та її члени», оскільки й для четвертої черги не властиві ро­динні відносини. Законодавець у чинному ЦК відокремив і конкретизував для різних випадків поняття «утриманець». Так, за ст. 1265 ЦК утриман­цем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менше як п'ять років одержувала від нього ма­теріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом за­собів для існування. Тобто виходячи із аналізу ч. 2 даної норми, де йдеть­ся про неповнолітню особу, мається на увазі дитина, яку особи взяли до се­бе у сім'ю, оскільки у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рід­них (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з по­важних причин не можуть надавати їй утримання, вони надавали їй не менше п'яти років матеріальну допомогу. Але при всій повазі до безпорад­ного стану такої дитини, тут відчувається деяка суперечність і неодноз­начність такої ситуації. Це зумовлено, з одного боку, тим аспектом, що цю дитину «беруть у сім'ю, але вона не є членом такої сім'ї, її віднесено, по суті, до останньої черги, а з іншого - сама регламентація такого стану су перечить положенню Конституції України, ст. 48 якої гарантується кожному право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає і:статне харчування, одяг, житло. Крім того, ст. 46 Конституції передба­чає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право -: я забезпечення їх у разі втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тому можна констатувати майбутню складність охорони і захисту інтересів такої дитини, оскільки можливим буде випадок, коли її спадкові права та інтереси треба буде доводи­ти в суді. Тут констатується відсутність документального забезпечення та­кого утримання, а також відсутність правового статусу у дитини, яка зна­ходиться у «чужій сім'ї» протягом п'яти років, тобто незаконно. Чи, мож­ливо, до цього положення закону належить патронат, проживання з опікуном, піклувальником?

У адвокатській практиці авторів мав місце випадок, коли дитина про­живала окремо від особи - найближчої одинокої подруги померлої матері дитини, яка здатна була надавати дитині матеріальну допомогу, але у си­гу об'єктивних обставин (вона хворіла на відкриту форму туберкульозу), де могла взяти дитину у свою сім'ю та проживати разом з нею в однокім­натній квартирі, тому дитина жила з опікуном, у якого значно погіршив­ся матеріальний стан. Тому та допомога, яка надавалась цій дитині подру­гою матері протягом п'яти років була для цієї дитини основним джерелом засобів для існування. Та після смерті цієї жінки хлопчик міг спадкувати у п'ятій черзі, оскільки інших спадкоємців не було.

Якщо порівнювати генеалогію українських родинних відносин з аналогіч­ною німецькою з одночасним відображенням черговості спадкування, то можна помітити суттєву відмінність української схеми черговості спадку­вання, яка зумовлюється не тільки ступенем родинних відносин, але й на неї здійснює вплив надання матеріальної допомоги. Тобто в порядку черговості, що передбачається у законодавстві України родинні відносини переривають­ся у четвертій та п'ятій чергах. І в чинному ЦК України, і в німецькому зако­нодавстві передбачається спадкування прав за правом представлення помер­лих родичів по висхідній лінії (див. проект № 157 та рис. 1 на с. 211 даної згнити (зображено пунктиром) без обмеження ступеня спорідненості.

Слід зазначити, що п'ята черга спадкоємців за законом складається з двох груп осіб:

• інших родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (ч. 1 ст. 1265 ЦК);

• утриманців спадкодавця, які не були членами його сім'ї (ч. 2 ст. 1265 ЦК).

Вважаємо, хоча це чітко не встановлено законом, що утриманці спадко­давця, які не були членами його сім'ї, спадкують з тими іншими родича­ми спадкодавця, які закликаються до спадкування у п'ятій черзі.

У статті 1265 ЦК встановлено, що можуть спадкувати інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Це положення можна розкрити за застосованим у абзаці 2 ч. 1 принципом, що ступінь спорід­нення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спад­кодавця, народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Як що продовжити аналізувати рис. 1 і рахувати кількість народжень, то за числом народжень найвіддаленішими родичами, які можуть спадкувати, є троюрідні брати і сестри спадкодавця.

Якщо спадкодавець за свого життя надавав допомогу особам, які не бу­ли членами його сім'ї, то вони вправі стати спадкоємцями п'ятої черги, якщо вони доведуть такі обставини:

•   неповноліття або непрацездатність;

•   що допомога ними одержувалася від спадкодавця не менш як п'ять років;

•   одержувана ними матеріальна допомога була для них єдиним або основ­ним джерелом засобів до існування.

Тобто всі наведені обставини мають у сукупності підтверджуватися на­лежними і допустимими засобами доказування. Наприклад, неповноліття може бути підтверджене свідоцтвом про народження. Непрацездатність: за станом здоров'я підтверджується інвалідністю 1,2,3 груп, незалежно від того, отримується ними пенсія чи ні (пенсійне посвідчення, посвідчен­ня інваліда); за віком - досягненням пенсійного віку - жінки 55 років, чо­ловіки 60 років (паспорт, пенсійне посвідчення). Для підтвердження да­них обставин можуть бути надані також: довідка медико-соціальної екс­пертизи, лікувально-трудової експертизи. Але інші обставини не можуть належним чином бути підтверджені безспірними доказами, оскільки будь-який державний орган не видає довідок про те, що особа надавала утри­мання протягом п'яти років і що одержувана матеріальна допомога була для утриманця єдиним або основним джерелом засобів до існування. Звідси випливає, що факт знаходження на утриманні спадкодавця може бути доведений лише в суді у порядку окремого провадження (ст. 256 ЦПК) (див. проект № 138).

Поняття «утриманець» спадкодавця не можна плутати з особою, яка надавала утримання спадкодавцю, оскільки остання особа вправі спад­кувати з тією чергою спадкоємців, які закликаються до спадкування (ч. 2 ст. 1259 ЦК) (див. проект № 139). Не можна змішувати утримання з відшкодуванням завданої спадкодавцем шкоди (ст. 1231 ЦК), оскільки право на спадкування породжує останнє. Тобто до спадкоємця перехо­дить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну, яка була завдана спадкодавцем.

У разі відсутності спадкоємців п'ятої черги нотаріус має повідомляти про це заінтересованих осіб - представників територіальної громади за міс­цем відкриття спадщини і спадкова справа має передаватися до суду для розгляду справи про визнання спадщини відумерлою (ч. 1 ст. 1277 ЦК).