Вищенаведену вертикальну структуру законодавства навів у своєму дисерта­ційному дослідженні вже згадуваний Погорєлов В Є Він підтримує думку відо­мого вченого Рабиновича П М щодо існування в Україні специфічних юридичних актів, які можуть набувати нормативного значення До них відносяться судові рі­шення про визнання незаконними певних нормативно-правових актів, внаслідок чого вони втрачають (припиняють) свою чинність За юридичною природою такі рішення є правозастосувальними актами, проте, правові приписи про незаконність того чи іншого нормативного акту, що містяться в них, мають нормативний харак­тер, оскільки розповсюджують свою дію на всіх суб'єктів, які підпадали під регу­лювання незаконних нормативних актів Тому у вертикальну структуру законо­давства потрібно включити і означені юридичні акти, тобто рішення Конституцій­ного суду щодо визнання неконституційними деяких нормативних актів (законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України) та рі­шення судів загальної юрисдикції про визнання незаконними нормативних актів

3. Нормативні акти України, які мають силу закону

Що розуміти під законом'? Закон - це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов'язкових пра­вил поведінки суб'єктів цих відносин

В Україні юридичну силу закону, тобто силу, прирівняну до сили актів зако­нодавчої діяльності Верховної Ради України, має ціла група нормативно-правових акт їв На склад цієї групи впливають такі фактори як а) загальний характер фор­мування правової системи України в період перетворення її з суб'єкту радянської квазіфедерацн у незалежну державу (загальні параметри цього процесу визначали­ся Законом України "Про правонаступництво" від 12 вересня 1991 р ), б) особли­вою і правової реформи в Україні протягом 90-х років, в) особливості української правосвідомості, в тому числі ставлення до проблеми співвідношення законів і міжнародних договорів України, до проблеми делегованого законодавства тощо

Оіже^ в Україні силу закону мають такі види норматцвнш^ктів Гпава21 Система законодавства 179

Декларація про державний суверенітет України, схвалена Верховною Ра­дою УРСР 16 липня 1990 р., котру відомий вчений-конституціоналіст Шаповал В. визначає як "конституційний акт", який був "генетично пов'язаним" з Конституці­єю УРСР. З іншого боку, Декларація - це політико-правовий акт, який офіційно проголошує загальнолюдські цінності і певні наміри держави, обумовлює напря­ми, принципи державної та правової політики, що знаходять втілення в Конститу­ції, інших законах України. Відзначимо, що формально, незважаючи на пропозиції деяких народних депутатів України в 1990-1991 рр., так і не було схвалено закону, котрим би вказаному документу було надано юридичну силу закону;

Акт проголошення незалежності України, схвалений 24 серпня 1991 р. Цей нормативний акт відзначається цілим рядом особливостей: а) він має установ­чий характер щодо незалежної держави України; б) цей документ залишається єдиним діючим документом, який затверджений шляхом всеукраїнського рефере­ндуму;

Конституція України, схвалена 28 червня 1996р. Верховною Радою Укра­їни. Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною при­родою є актом установчої влади, що належить народу. Установча влада по відно­шенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституції України визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (час­тина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституції України Верховною Радою України означа­ло, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом.

4) Конституційний закон України про внесення змін і доповнень до Кон­ституції України. Діє лише один такий законодавчий акт, яким в 2002 р. були змі­нені Положення Конституції України, котрими визначається статус Рахункової па­лати. Відзначимо, що Конституційний закон - це закон, яким вносяться доповнен­ня до тексту Конституції України, припиняється чинність або змінюються поло­ження окремих її розділів або статей. Конституційний закон приймається в поряд­ку внесення змін до Конституції України, передбаченому розділом XIII Конститу­ції України, і складає невід'ємну частину тексту Конституції України;

го

міжнародні договори України, міжнародні договори УРСР, міжнародні договори СРСР, які "не суперечать Конституції України та інтересам республіки" (так визначено Законом України "Про правонаступництво"). Відзначимо, що згід­но ст.9 Конституції України "чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Норми таких міжнародних договорів мають пріоритетне значення щодо законів України. Висновки про відповідність чинних міжнародних договорів Кон­ституції України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів Укра­їни дає Конституційний Суд України;

акти всеукраїнських референдумів. Ці нормативні акти, на думку вітчиз­няних вчених-конституціоналістів В.ГЇогорілко і В.Федоренко, за своєю сутністю є волевиявленням Українського народу з найбільш важливих питань суспільного і державного життя, нормативним виявленням вищої і пріоритетної форми безпосе­редньої демократії. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 р вони мають виключно імперативний характер, тобто є загально-

Загальна теорія держави і права

обов'язковими до виконання на території України з часу їх оприлюднення, не по­гребують санкціонування з боку будь-якого державного органу, а їх невиконання чи неналежне виконання має своїм наслідком юридичну відповідальність;

закони України, схвалені Верховною Радою України після проголошення незатжносші України 24 серпня 1991 р., або так звані "звичайні закони". Звичай­ний закон - це закон, що приймається Верховною Радою України з усіх питань за­конодавчого регулювання, за винятком тих, які врегульовані безпосередньо Кон­ституцією України. Можна виділити такі види звичайних законів: а) Кодекси; б) Основи законодавства України; в) закон про регламент Верховної Ради України; г) закон про Державний бюджет України; д) закони про затвердження загальнодер­жавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку; є) закон про затвердження Конституції Автономної Респу­бліки Крим, який приймається не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України. Звичайні закони приймаються більшістю від конститу­ційного складу Верховної Ради України. Всього за період з 24 серпня 1991 р. до 15 квітня 2002 р. Верховною Радою України було схвалено 1977 законів України, а крім того 3 документи з назвою Основи законодавства України.

закони УРСР, схвалені Верховною Радою УРСР до 24 серпня 1991 р., по­ложення яких не суперечать законам України, схваленим після проголошення не­залежності України. Нині діють 75 законів Української РСР (підрахунок В.Ф.Опришка);

закони СРСР, схвалені Верховною Радою СРСР та З "іздом народним де­путатів СРСР до 24 серпня 1991 р., положення яких не суперечать законам Укра­їни* схваленим після проголошення незалежності України;

укази Верховної Ради УРСР, укази Верховної Ради СРСР, якими вносилися зміни до відповідних законодавчих актів, якщо вони не суперечать законам Украї-ниТсхваленим після проголошення незалежності України. До цієї ж групи нале­жать і постанови Президії Верховної Ради України, котрі приймалися в період 1991-1992 рр., частина з яких має нормативний характер. У період з 24 серпня 1991 р. до 14 лютого 1992 р. було видано 220 таких документів, з них на даний час залишилося діючих не більше 10.

Необхідно дати пояснення з приводу цієї групи нормативних актів. До вне­сення змін і доповнень до Конституції України 1978 року Законом України від 14 лютого 1992 року, яким Верховна Рада України конституювалась як єдиний орган законодавчої влади в Україні, а Президент України як глава держави і глава вико­навчої влади, Президія Верховної Ради* здійснювала у визначених Конституцією межах функції вищого, після Верховної Ради, органу державної влади в республі­ці, зокрема, в міжсесійний період у разі необхідності видавала укази, якими вно­сились зміни і доповнення до законодавчих актів з наступним їх затвердженням на пленарному засіданні Верховної Ради. Нормативні акти Президії Верховної Ради України мали вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних актів. На сьо­годнішній день діють окремі укази Президії Верховної Ради, не затверджені Вер­ховною Радою України, якими внесено зміни і доповнення до законів України.

11) Декрети Кабінету Міністрів^Ущаінщ які видавалися в 1992-1993 рр. Всього Урядом (у той час його очолював Л.Д Кучма) було видано 86 таких актів Глава 21. Система законодавства 181