154

Загальна теорія держави і права

Глава 18. Правова система та її типи

155

ноі юстиції, д) гарантії розвитку багатопартшної системи, є) забезпечення прав мі­сцевого самоврядування

3. Англо-саксонська правова система

До англо-саксонської правової системи належать такі країни як США, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ірландія, Індія та ще близько двох де­сятків країн, історично пов'язаних з Британською імперією Не менше третини людства нині живе за цією правовою системою, яку ще називають "системою за­гального права" Англо-саксонське право не слід ототожнювати, як підкреслює французький вчений-компаративіст Рене Давид, з "англійським правом", дія якого обмежується лише Англією і Уельсом У Сполучених Штатах Америки ця правова система функціонує на всій території, крім штату Луїзіана та Пуерто-Рико

Розвиток загального права в Англії пов'язаний з періодом англо-саксонського права як права місцевого, діючого на обмежених територіях і скупо регулюючого окремі питання суспільного життя 3 1066 р , коли ця країна була завойована нор­мандцями, починається період становлення і розвитку загального права, діючого вже у всій Англії Воно створювалося королівськими судами, які вже тоді звертали особливу увагу на питання, котрі потребують рішення, процедуру і докази У XVI ст розвивається право справедливості, яке формується лордом-канцлером Дуа­лізм англійського права характерний до другої половини XIX ст

Разом з тим, з другої половини XIX ст у Великій Британії почали видавати збірки рішень вищих судових інстанцій, котрі виступають як прецеденти під час розгляду аналогічних юридичних справ Протягом цього ж століття активізується також правотворча діяльність парламенту цієї країни, що зумовило зростання ролі закону в системі джерел права

Спробуємо сформулювати основні ознаки англо-саксонської правової систе­ми

серед джерел права домінує "право судової практики", коли в рішеннях судів не лише застосовуються, а й створюються норми права Правила прецеденту означають обов'язок судів дотримуватися раніше прийнятих судових рішень,

закони-статути досі мають, по суті, другорядний характер Навіть швид­кий розвиток законодавства за останні півтора століть зберігає принцип, за яким норма закону набуває реальний смисл після й застосування судом,

як джерело права зберігає своє значення правовий звичай, в тому числі в конституційному праві,

в основі класифікації англійського права стоять правові інститути, а не га­лузі права,

безумовний пріоритет процедурного права над матеріальним Специфіка полягає у формах позовів, доказів, процедурних (процесуальних) правилах, зокре­ма переважно усне і безперервне судочинство, короткість мотивації, суворий ри­туал винесення рішення, включення адміністративних справ до сфери квазісудово-го розгляду,

156