3. Типи соціальної держави

На сьогодні найбільш поширеною методикою типологізації соціальної дер­жави виступає "методика Андерсена", в основі якої лежить критерій взаємостосу­нків між державою, ринком і сім'єю. Користуючись нею відрізняють три типи со­ціальної держави:

1. Ліберальна соціальна держава, котра характеризується такими ознаками: а) низький рівень участі держави у перерозподілі виробленого суспільного продукту;

42. 132

Загальна теорія держави і права

б) обмежене соціальне страхування;

в) орієнтація виключно на клієнта з низькими доходами;

г) соціальна підтримка за принципом "рівність у нещасті";

д) державну матеріальну підтримку отримує дуже вузьке коло людей;

є) заперечення необхідності позитивно-правового закріплення соціальних прав громадян (Конституція США не передбачає права на працю, хоча містить право кожного на зброю).

Цей тип соціальної держави властивий для таких країн як США, Канада і Ав­стралія, близько до них - Велика Британія, Данія і Швейцарія. Класична, амери­канська модель такого типу соціальної держави, до прикладу, донедавна не знала медичного страхування як такого. Це пов'язано, в першу чергу, з порівняно висо­кими доходами переважної більшості населення країни.

2. Консервативна (корпоративістська) соціальна держава з такими ознаками:

а) на основі ринку держава здійснює соціальні програми (ринок є джерелом соціальної політики);

б) держава намагається знизити диференціацію в суспільстві з огляду на соці­ альний статус різних верств населення.

Прикладами такого типу соціальної держави виступають Німеччина, Австрія, Франція і Італія.

3. Соціал-демократична соціальна держава, для якої притаманні такі ознаки:

а) соціальні права розглядаються як самостійний вид прав людини;

б) соціальні права поширюються не лише на найбідніші прошарки, а й на так званий "середній клас";

в) соціальна політика будується на основі принципу "рівності мінімальних потреб";

г) соціальним страхуванням охоплені усі верстви населення, але державну допомогу отримують лише найбідніші особи;

д) держава намагається сприяти повній зайнятості працездатного населення. Класична модель такого типу соціальної держави - Швеція.

4. Проблеми становлення соціальної держави в Україні

Конституція України 1996 р. своєю статтею першою визначила, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Очевидно, що положення щодо соціальної державності (як і щодо інших наведених характе­ристик), котре сформульоване конституційно - цс лише орієнтир розвитку Україн­ської держави, а не її характеристика.

Вже вище згадуваний дослідник І. В. Яковюк підкреслює, що специфіка роз­будови соціальної держави в постсоціалістичних країнах (соціальна характеристи­ка держави доповнюється демократичним і правовим аспектом, а не навпаки, як заведено) дає підстави для виділення цих моделей в окремий різновид держави со­ціально-демократичної орієнтації, яка має перехідний характер. Це обумовлює не­традиційний характер її розбудови. Ним же відзначається, що проголошення Укра­їни соціальною державою створило лише правові передумови для її становлення і

43. 133

Глава 15. Соціальна держава.

подальшого розвитку Наступним кроком в цьому напрямку має стати формування соціального права, в якому соціальна держава отримає розгорнуту правову конк­ретизацію, і відповідного йому законодавства В роботі І В Яковюка ставиться питання про перспективи реформування судової системи, маючи на увазі започат-кування спеціалізованих соціального і трудового судів

Говорячи про реальне становлення соціальної держави в Україні зупинимось на кількох проблемах, ключових на нашу думку, від вирішення яких буде залежа­ти характер стосунків між державою і суспільством у цьому плані

Якщо проаналізувати соціальну спрямованість Української держави на су­часному етапі, то можна зробити кілька висновків

На перший погляд, в Україні характер держави справді соціальний За таку оцінку говорять такі характеристики соціальної політики

а) розвинуте трудове і соціальне законодавство,

б) чисельні державні заклади освіти і охорони здоров'я, безкоштовними по­ слугами яких користуються мільйони громадян У країні загін лікарів складає 226 тис чол і показник їх кількості на 10 тис чол населення (46,2) від 1990 р збіль­ шився У нас обов'язкова і безкоштовна загальна середня освіта У 1990-2000 рр кількість учителів не зменшилася, а навіть зросла на 40 тис чол, незважаючи на факт зменшення за цей час учнів на 400 тис чол Інший приклад кількість студен­ тів, які навчаються за державним замовленням від 1990 р навіть зросла, а загальна кількість студентів, що навчаються у вищих закладах освіти III-IV рівня акредита­ ції, зросла майже удвічі, що засвідчує про ширший доступ до вищої освіти,

в) офіційний рівень безробіття зараз в Україні нижчий за середній показник у розвинутих європейських країнах (4,2 % працездатного населення в 2001 р ),

г) держава вклала величезні кошти в соціальну інфраструктуру села, най­ більш занедбану в "радянські часи" За період 1990-2000 рр кількість сільських населених пунктів, в яких проведено водопровід зросла майже в півтора рази - з 4578 до 6651 За цей же час кількість сільських населених пунктів, які забезпечу­ ються природним газом, зросла майже в чотири рази - з 2428 до 8584,

д) швидкими темпами вирішується проблема житла, котру Україна отримала в "спадок" від радянської влади Починаючи з 1990 р кількість сімей і одинаків, які стоять на квартирному обліку, зменшилася з 2, 5 млн до 1, 7 млн Крім того, майже 390 тис сімей поліпшили свої житлові умови Про реальність цих показни­ ків говорить і той факт, що житловий фонд усіх форм власності справді зріс на 100 млн кв м ,

є) держава провадить широкі соціальні програми підтримки малозабезпече­ним громадянам Лише в 2000 р 5, 470 млн сімей отримали субсидії для відшко­дування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, газу та твердого палива Крім того, цільова грошова допомога непрацездатним громадянам із мінімальними доходами в тому ж році була призначена 3, 42 млн чол

Але наведені цифри не повинні вводити в оману За аксіому можна взяти тве­ рдження практично всіх аналітиків про неефективність діяльності держави у соці­ альній сфері, що передовсім виявляється загалом у високому рівні соціальних ви­ датків (у відсотках до загальних сум витратної частини держбюджету), котрі є об- тяжливими для економіки, з одного боку, та в незабезпеченні навіть соціальної 734 Загальна теорія держави і права

безпеки (тобто мінімальних умов для виживання) для значної частини громадян, з іншою боку

Завважимо, що соціальні права в Україні закріплені на найвищому позитив­ному рівні в тексті Конституції, причому в доволі широкому обсязі Більшість цих прав за своїм змістом мають імперативний характер для держави, тобто є мо­жливість для індивіда добиватися їх реалізації правовими засобами, в тому числі шляхом звернення до суду Але реально за час, що минув після прийняття Основ­ного закону, судами були застосовані конституційні норми лише щодо оплати пра­ці

І справа не лише в низькій ступені правової культури громадян - вони не зве­ртаються до суду ще й тому, що розуміють неможливість здійснення ряду прав взагалі Феноменальною в цьому плані виступає ст 48 Конституції України, що передбачає Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім і що включає достатнє харчування одяг житло Звертає на себе увагу на суб'єкт цього конституційного права "кожен", а не громадянин з фізичними чи психічними вадами, що є неспроможним самостійно заробляти й тому цю справу бере на себе держава

Розілянемо інші пробпеми, пов'язані з становленням соціальної держави в Україні

1 Неспроможність правової системи до визначення критеріїв бідності (малозабезпеченості), як основи для окреслення верств населення, котрі би стали клієнтами для соціальної держави в Україні Перші кроки в цьому напрямку вже робляться Але й досі наявність автомобіля будь-якої марки (правда вже лише од­ ного) і нерухомості (при дотриманні житлових норм) не є перешкодою для отри­ мання громадянами прямої державної допомоги, наприклад, для оплати комуналь­ них послуг

До речі, в законопроекті "Про бідних" (автор А Л Деркач) пропонується ви­значити такі поняття бідні - громадяни України, особи без громадянства та інозе­мні громадяни, що постійно проживають на території України, середньомісячний сукупний доход яких є меншим за офіційно встановлений в країні прожитковий мінімум, безпритульні, особи, повністю позбавлені засобів для існування, бідна сім'я - сім'я, середньомісячний сукупний середній доход кожного члена якої є меншим за офіційно встановлений в країні прожитковий мінімум

Відсутність встановлених законом критеріїв бідності призводить до на­ступної проблеми

135

Відсутність адресного характеру соціальної допомоги Нині понад 70 відсотків населення України користуються яким-небудь видом соціальної допомо­ги з боку держави - від пільг до прямої матеріальної підтримки В той же час у нас зараз близько 700 тис одиноких лежачих хворих, з яких значна частина, м'яко ка­жучи, чекає допомоги

Проблема так званої безкоштовності таких соціальних послуг з боку держави як освіта і охорона здоров я Говорячи про цю проблему, ми насамперед повинні визнати, що безкоштовного у суспільстві нічого не буває Те, що зрозумі­ло кожному американському школяру ("за все треба платити"), схоже не є зрозу­мілим для більшості нашого суспільства Усе нібито "безкоштовне" фінансується з