47. Р

В Україні деякі релігійні свята офіційно визнані державою й закріплені в за­коні (ст. 73 Кодексу законів про працю). Складність полягає в тому, що в світській демократичній державі, де багато конфесій, що відмічають різні святкові дати, не­можливо офіційно їх визнати для всіх.

4. Право і звичаї

і ІЩчай - це правило поведінки загального характеру, яке виникає внаслідок багаторазового застосування протягом тривалого часу и перетворення через це в соціальну звичку людей. В основі звичаїв лежить певний зразок поведінки і лише коли застосування цього зразка стало стереотипом поведінки людей, тоді можна говорити про сформування соціальної норми - звичакц

Загалом право опирається на звичне масове підкорення правовим нормам уже з тої причини, що неправомірна поведінка виходить за рамки звичної поведінки більшості населення.

Взаємодія права і звичаїв здійснюється в трьох формах:

а) правові норми підтримують звичаї, корисні з точки зору суспільства і дер­ жави, створюють умови їх реалізації.

б) право витісняє звичаї, шкідливі з точки зору суспільства;

в) правові норми ніяк не виражають свого ставлення до звичаїв.

До звичаїв належать також традиції. Виникнення традицій не обумовлено тривалим існуванням певної нормиЛВони стають наслідком поширення якого-небудь зразка, сприйнятого і схваленого суспільством^ До таких відносяться сі­мейні традиції справляння днів народження, наприклад.

Існування звичаїв і традицій не потребує особливих механізмів їх забезпечен­ня, бо їх функціонування якраз і проявляється через невимушеність. Все вищеска­зане стосується природних звичаїв і традицій. Тоталітарні держави пробували привнести в суспільство з допомогою примусу квазізвичаї і квазітрадиції типу "безалкогольних весіль" чи "щедрувань на Новий рік" (замість колядок на Різдво). Ці норми зникли, як тільки перестали існувати самі тоталітарні держави.

5. Право і корпоративні норми

1 Когшоративні норми - це правила поведінки, котрі створюються в організо­ваних спільнотах, закріплені в їх організаційних документах (статутах, програ­мах), поширюються на їх членів і спрямовані на забезпечення організацію і функ­ціонування даної спільноти. До корпоративних відносяться норми, що містяться в статутах та інших документах політичних партій, професійних спілок, добровіль­них товариств і кооперативівХцГнорми регулюють відносини між членами таких організацій, а також відносини самої організації з іншими організаціями і з держа­вними органамил

Між корпоративними нормами і нормами права є дещо схожого] І одні й дру­гі містяться в письмових документах, прийнятих в офіційно встановленому поряд­ку - (державним органом, з'їздом, конференцією^ зборами організації). Наприклад, в Україні статут партії схвалюється з'їздом цієї партії, а вже потім реєструється Міністерством юстиціїд Проте корпоративні норми відрізняються від правових тим, що не є загальнообов'язковими і поширюються лише на членів даної корпо­рації. За порушення їх наступає відповідальність, передбачена статутом^крайня міра - виключення з числа членів організації). Застосовувати заходи впливу вправі орган, який згідно статуту наділений таким повноваженням.

Вітчизняний дослідник корпоративних норм Онищенко Н. М. відзначає, що від права вони відрізняються такими специфічними ознаками: а) належать до різ­них галузей права; б) регулюють типові операції, види діяльності, вчинки, тобто норми, що повторюються в діях більшості або навіть всіх членів колективу; в) за суб'єктивною ознакою корпоративні норми відрізняються від норм, що видаються державою, тим, що мають кількісну визначеність - колектив організації обмежу­ється штатним розписом, акціонерне товариство - кількістю акціонерів; г) якісна (персональна) характеристика колективу може змінюватися; ця особливість на­ближує корпоративні норми до договірних, де склад учасників визначається по­іменно; д) за сферою дії корпоративні норми обмежуються не територією органі­зації, а швидше належністю до колективу; є) корпоративні норми суттєво відріз­няються від правових і за способом формування: якщо останні базуються до пев­ної міри на нав'язування волі ззовні, то корпоративні - на погодженні волі різних суб'єктів; є) їх особливістю також є відсутність власних санкцій, що приймаються і застосовуються державою..

Хоча об'єднання громадян та їх норми є важливою складовою механізму са­морегуляції громадянського суспільства, зміст корпоративних норм частково є об'єктом правового регулювання. Мова при цьому йде лише про правове визна­чення основних засад організації громадських об'єднань (добровільність, демок­ратичність, гласність) та деяких обмежень у їх діяльності (наприклад, у разі, коли партія ставить своєю метою зміну конституційного ладу шляхом насильства або іншим незаконним шляхом). Правові норми частіше визначають, яких саме поло­жень не має бути у корпоративних нормах, ніж що в них має бути.

Важливо відрізняти корпоративні норми від юридичних, що містяться у внут-рішньоорганізаційних підзаконних правових актах. Справа в тому, що останні, хоч