вою, а як правил, які легітимовані суспільством базуються на історично досягну­тому рівні соціальної етики

Верховенство права поляї ає в тому, вважає Заєць А П, що право має найбільший соціальний регулятивний потенціал і значимість в системі регуляторів людської поведінки, в результаті чого правовими актами регулюються найбільш важливі сфери суспільного життя При цьому особливо шдкреслюєіься, що мова йде лише про принципове визнання верховенства права над іншими регуляторами, тому що Конституція надає дуже важливого значення й усім іншим регулятивним категоріям моралі в цілому, традиціям, визнаючи їх основою для нації та особи, важливою детермінантою прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

Принцип верховенства права, на думку названого вченого, знаходить свій прояв і у власних регулятивних властивостях права, у тому числі 1) мінімальній достатності правового регулювання суспільних відносин та всезагальності права, 2) позапартійності права, йоі о відносній самостійності щодо політичних сил та де ідеолопзованості, 3) відносній самостійності щодо судової та виконавчої влади, 4) верховенстві Конституції та законів України

Інший український вчений А М Колодій у теоретичному дослідженні правових принципів відзначає, що принцип верховенства права у правовій державі визначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто порядок створення, існування і функціонування державних органів і громадських організа­цій, соціальних спільностей, відношення до них, а також між собою окремих гро мадян, а тому є базовим, найбільш значущим Завдяки цьому він модифікується у різних сферах функціонування держави і права, наприклад, у право утворенні правореалізацп, правоохороні Він також означає, що не держава створює право, а навпаки, право є основою організації і жипедіяльності держави в особі й органів і посадових осіб, інших організацій А звідси, на думку А М Колодія, випливає і твердження про те, що не держава надас права і свободи людині, а народ створює право, щоб, насамперед, обмежити ним державну владу

5. Незалежність судових органів: основні принципи

Незалежні суди, котрі ефективно здійснюють правосуддя, виступають однією з основних гарантій захисту і забезпечення прав і свобод людини їх присутність одна з підвалин правової держави, в цьому сходяться всі, без винятку, дослідники правової держави Однак, що розуміти під незалежними судами? Якими критерія ми користуватися при цьому?

Наскільки важливими виступають відповіді на такі запитання засвідчує, хоча б той факт, що у листопаді-лютому 1985 р вони стали предметом розгляду Гене­ральної Асамблеї ООН Внаслідок дискусії цим авторитетним органом були схва лені "Основні принципи незалежності судових органів'", документ, який, по суті відображає позицію міжнародної спільноти з цього питання

38. 124

Отже, загальновизнаними критеріями незалежності судів виступають такі по ложення

Загальна теорія держави і права

Незалежнісіь судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни Усі державні та інші установи зобов'язані шанува­ти незалежність судових оріанів і дотримуватися й

Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фак­тів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спо­нуки, тиску, погроз або віручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин

Судові органи володіють компетенцією стосовно всіх питань судового ха­рактеру і мають виняткове право вирішувати, чи входить передана їм справа до їхньої встановленої законом компетенції

Не повинно маїи місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, і судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому пе­регляду чи пом'якшенню вироків, винесених судовими органами

Кожна людина має право на судовий розгляд у звичайних судах або три­буналах, які застосовують встановлені юридичні процедури Не повинні утворю­ватися трибунали, що не застосовують встановлені належним чином юридичні процедури, з метою підміни компетенції звичайних судів або судових оріанів

Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вима­гає від них забезпечення справедливого ведення судовою розгляду і дотримання прав сторін

Кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції

Відповідно до Загальної декларації прав людини члени судових оріанів, як і інші громадяни, користуються свободою слова, віровизнання, асоціацій та зборів, однак, керуючись іакими правами, судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечши поваїу до своєї посади і зберегти неупередженість і неза­лежність судових орі анів

Судді володію і ь свободою організовувати асоціації суддів чи інші органі­зації та вступати до них для оборони своїх інтересів, удосконалення професійної підготовки і збереження своєї судової незалежності

Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права Будь-який ме­тод підбирання суддів мусить гарантувати від призначення суддів за неправомір­ними мотивами При підборі суддів не повинно бути дискримінації щодо даної особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переко­нань, національного чи соціального походження, майнового стану та ш , однак вимога про те, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відповідної країни, не повинна рол лядаїися як дискримінаційна

Термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винаго­роду, умови служби, пенси і вік виходу на пенсію повинні належним чином гаран­туватися законом

Судді, яких ирн шачаюіь чи обирають, мають гарантований термін повно­важень до обов'язкової о виходу на пенсію чи завершення строку повноважень