Підкреслимо, що у парламентській республіці виключно законодавчий орган може прийняти рішення про політичну оцінку діяльності уряду та його відставку;

д) уряд несе колективну відповідальність також за правові акти глави дер­жави, що проявляється у недискреційному характері повноважень президента (можуть здійснюватися лише за ініціативою уряду) та необхідності контрасигнації (скріплення підписом прем'єр-міністра чи відповідного міністра) його правових актів;

є) глава держави вправі за ініціативою уряду у випадках, передбачених зако­ном, розпустити парламент і призначити дострокові вибори. Як правило, ці ви­падки бувають такими: 1) парламент невчасно схвалює закон про держбюджет; 2) парламент неспроможний у встановлені строки сформувати уряд; 3) він є неспро­можним провести пленарні засіданні у встановлені строки; 4) парламент відхиляє законопроект, з яким уряд пов'язує питання довіри до себе.

Не можна не помітити цікавої закономірності - усі країни-члени СНД відмо­вилися від такої форми правління, що пояснюється незрілістю демократичних тра­дицій та недооцінкою інституту парламентаризму.

9. Радянська республіка

Виклад основних модифікацій республіканської форми правління був би не­повним у сучасній теорії держави і права без виділення особливого її виду - так званої "радянської республіки". Йдеться не про однойменні суб'єкти радянської федерації, а про окрему форму правління, що закріпилася в країнах, де влада на­лежить одній правлячій комуністичній партії. На рубежі 80-90-х років кількість таких країн кардинально зменшилася. Оминути такий спосіб організації вищої державної влади неможливо й з тої причини, що і зараз значна кількість населення планети живе за ним - у Китаї, КНДР, на Кубі.

Радянська форма республіки характеризується такими ознаками:

а) розподіл державної влади відсутній фактично і не закріплений навіть нор­ мативно; один із державних органів офіційно проголошується "вищим" порівняно з усіма іншими, тобто таким, який може розглянути "будь-яке" питання державно­ го життя;

23. 92

б) основою державного механізму виступає система квазіпредставницьких органів (ради, асамблеї), які становлять жорстку ієрархію, очолювану колегіаль­ ним органом, рішення котрого вважаються законами; кожна така рада володіє не­ обмеженою юрисдикцією у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, за винятком юрисдикції вищестоящої ради;

Загальна теорія держави і права

в) законодавчі акти видаються не лише самим законодавчим органом, а й ву­ жчим його робочим органом (з наступним затвердженням) - наприклад, Президі­ єю Верховної Ради СРСР. Підміна парламенту вузьким колом посадових осіб вва­ жається нормальною практикою й також нормативно закріплена;

г) реальна вища влада в країні належить не тим державним органам, які ви­ значені конституцією і законами, а вищим органам правлячих комуністичних пар­ тій (в СРСР - Політбюро ЦК КПРС). Усі найважливіші рішення державного і сус­ пільного життя приймаються саме в таких органах або партійними вождями осо­ бисто.

Слід додати до цього, що радянська республіка функціонує виключно в умо­вах недемократичного режиму.

10. Нетипові форми правління

Необхідність розгляду проблеми форми правління в такому ракурсі очевидна -функціонують держави, котрі не можуть зайняти своє місце в "класичній" класи­фікації. Більше того, все менше країн мають форму правління в "чистому" вигляді. Цей процес розпочався у другій половині XX століття і продовжується в наші дні. Коли говоримо про нетипові (гібридні) форми правління, відзначаємо той факт, що втрачається жорсткість існуючих класифікацій, в тому числі й за юридичними ознаками: поєднуються риси республіки і монархії (наприклад, у Малайзії), абсо­лютної і конституційної монархії (Кувейт), президентської і парламентської рес­публік (Україна, Франція).

На думку російського вченого В.Є.Чиркіна, такі модифікації форм правління обумовлені кількома причинами. По-перше, практика останніх десятиліть дово­дить, що для управління державою, важливим є не тільки і, може, не стільки поділ влад і система взаємних стримувань і противаг, наскільки встановлення необхід­них взаємозв'язків, взаємодії, узгодженості в роботі вищих органів державної вла­ди. Відсутність цього призводить до кризи всієї політичної системи. Створення змішаних форм покращує взаємодію органів держави. По-друге, "чисті" форми правління мають недоліки притаманні формі як такій. Наприклад, президентська республіка має тенденцію до авторитаризму. Про це яскраво свідчить виникнення суперпрезидентських республік в Латинській Америці. Парламентській же респу­бліці іманентно властива нестабільність уряду, часті урядові кризи і відставки. Оскільки в таких республіках уряд залежить від парламентської більшості (а вона нерідко досягається шляхом коаліцій різних політичних партій), то втрата такої підтримки призводить до вотумів недовіри. Включення елементів президентської республіки в парламентську, а парламентаризму - до президентської, застосування інших методів, дозволяє подолати недоліки "чистих" форм.

24. 93

По-третє, виникнення "гібридних" форм пов'язано з поширенням і сприйнят­тям у все більшій кількості країн світу загальнолюдських цінностей, вплив гумані­стичних ідей та інститутів. Під впливом таких ідей в еміратах Персидської затоки (Кувейті, Катарі, Бахрейні, ОАЕ, а в 1992 р. - і в Саудівській Аравії) вже прийняті

Глава 11. Форма державного правління