Один юридичний факт, слід відзначити, може одночасно тягнути кілька нас­лідків. Вихід на пенсію буде означати припинення трудових правовідносин, але початок пенсійних правовідносин.

За вольовим змістом юридичні факти поділяються на три групи: вольові акти поведінки людей (дії), юридичні події невольового характеру і юридичні припу­щення (презумпції) та фікції.

Дії- це акти усвідомленої і вольової поведінки людей. Вони з точки зору від­повідності вимогам права поділяються на:

а) правомірні дії, що виступають у формі юридичного акту (зовнішньо вира­ жені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату: наприклад, угоди, заяви громадян) та юридичних поступків (фактичної поведінки людей, яка становить зміст реальних відносин: наприклад, передача речі і грошей за догово­ ром куплі-продажу);

б) неправомірні дії (правопорушення), котрі поділяються на винні та невинні (бувають у цивільно-правовій сфері, наприклад), а за ступенем суспільної небез­ пеки - на злочини та проступки (адміністративні, дисциплінарні, цивільно- правові).

Події- це такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, закінчення визначеного строку, природна смерть лю­дини тощо).

Крім того, у правовій дійсності теорія зафіксувала феномени, котрі в принци­пі не є юридичними фактами, тим не менш можуть породжувати правовідносини -презумпції та фікції.

Правова презумпція - це припущення про існування юридичних фактів, які викликають певні юридичні наслідки. Тобто, презумпція - це не фрагмент наявної дійсності, а лише юридично визнана можливість того, що він реально мав місце.

Глава 23. Правовідносини

вои юті

тер Ме: суп

МОЯ ТІХ і

ф°ч ченЛ Зака

онаЛ

МІЖЯ

з її а

життя Украї цінної 51 право. звітує

а

усіх в суб'єкі

Потреба юридичної практики в презумпціях визначається складністю, а інко ли й неможливістю довести наявність обставин, від яких залежить існування ира вовідносин, виникнення в людей суб'єктивних прав і обов'язків. Чи потрібно, на приклад, при покупці якого-небудь товару кожного разу просити у продавця дока зів наявності у нього права власності на товар? Чи повинен громадянин доказуваї и свою невинуватість при будь-якій підозрі щодо нього?

Презумпції, в свою чергу, поділяються на загальноправові і галузеві. Загалі, ноправові презумпції мають значення юридичних фактів у всіх галузях права. До таких, зокрема, належать презумпція знання опублікованих законів, презумпція добропорядності громадян. Галузеві презумпції діють в межах одної галузі права, наприклад, цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної не­безпеки, вина якого припускається, якщо шкоди не було завдано необережнгс і ю чи умислом потерпілого.

За ступенем обов'язковості презумпції можна також поділити иа юридичні та фактичні. Юридичні презумпції прямо закріплені в нормах права і тому вони обов'язкові для всіх. Наприклад, якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що батьком є законний чоловік її матері. Фактичними є 11 презумпції, котрі не отримали закріплення в праві.

Юридична фікція - це становище, яке насправді не існує, але якому право на­дало значення факту. Наприклад, судимість вважається знятою, а особа - несуди-мою після закінчення встановленого законом терміну.

Теорія права визначає також поняття "фактичний склад" - це система юри­дичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Фактичний склад необхідно відрізняти від складного юридичного факту, окремі елементи якого ( ознаками даного одного факту (наприклад, до складу злочину входять принаймні чотири такі елементи). До фактичного складу належить комплекс самостійних фа­ктів. Наприклад, для вступу до шлюбу в Україні необхідний такий фактичний склад: досягнення певного віку і заява (вираження добровільної волі).

Література

Алексеев С.С. Общая теория права. - Т.2 , М., 1982.

Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запретьі в советском праве. М.,1989.

Бурлай Е.В. Норми права и правоотношения в социалистическом обществе. -К.,1987.

Гревцов Ю.И. Правовьіе отношения и осуществление права. - Л., 1987.

Исаков В.Б. Юридические фактьі в советском праве. - М.,1984.

Кравчук В.М. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи // Право України. - 1998. - №4. - С.74 - 77.

Кравчук В.М. Сутнісні ознаки юридичної особи // Предпринимательство, хо-зяйство и право. - 1999. - № 7. - С.30-32.

Малько А. В. Стимульї и ограничения в праве : (Теорет.-информ. аспект) : Ав-тореф. дис. на соиск. учен. степ, доктора наук (12.00.01) / Сарат. гос. акад. пра­ва. - Саратов, 1995. - 39с.

206 Загальна теорія держави і права