Крім того останнім часом в Україні формується кілька нових галузей права на основі розвитку інститутів чи підгалузей права Серед них слід відзначити держа­вне процесуальне право (регулює процедуру діяльності органів державної влади), комерційне право (регулює різні організаційно-правові форми підприємницької діяльності), і галузь адміністративного процесу

Література

Алексеев С С Структура советского права - М , 1975

Копиленко О Від Конституції України до Конституції Автономної Республіки Крим//Право України -1999 - №3

Поленина С В Система права и система законодательства // Правоведение -

1987 -№5

Тиунова Л Б Система правових норм и отраслевое подразделение права// Пра­воведение - 1987 - №4

Ющик О І Правова реформа загальне поняття, проблеми здійснення в Україні -К,1997

164

Загальна теорія держави і права

Глава 19 Система права

165

Глава 20. Правотворчість і форми (джерела) права

1. Поняття і види правотворчої діяльності

В юридичній літературі існує кілька визначень поняття правотворчості. Як правило,\під правотворчістю розуміють таку форму організованої державної дія­льності, котра виражається в установленні або санкціонуванні компетентними ор­ганами (або народом через референдум) правових норм. \

Правотворчість завершує процес правоутворення. Останнє виступає більш широким поняттям і охоплює як власне правотворчість, так і сукупність факторів, які викликають їїГСеред ознак правотворчої діяльності виділимо такі: а) це саме діяльність і одночасно наслідок такої діяльності; б) ця діяльність має організова­ний характер, базується на правовій процедурі; в) цю діяльність здійснюють пере­важно державні органи_;\

Найбільш сутнісні характеристики правотворчої діяльності проявляються в законотворчості. У законодавчому процесі, як правило, виділяють чотири стадії у такій послідовності: а) здійснення права законодавчої ініціативи; б) обговорення законопроекту; в) прийняття закону; г) його обнародування.

У процесі ж правотворчості стадій дещо більше:

прийняття рішення щодо підготовки проекту;

попередні роботи перед складанням тексту проекту;

підготовка первісного тексту проекту;

попереднє обговорення проекту;

внесення проекту в офіційному порядку до відповідного правотворчого органу;

внесення питання про розгляд проекту до порядку дня засідання;

обговорення і офіційне прийняття проекту;

обнародування прийнятого нормативного акта.

З іншого боку, в Україні можна визначити такі види правотворчої діяльності:

прийняття нормативних актів державними органами влади (Верховною Радою, Президентом, Урядом, міністерствами і відомствами, головами місцевих держадміністрацій);

прийняття нормативних актів органами місцевого самоврядування (на­приклад, місцевими радами);

безпосередня участь народу у правотворчому процесі через референдум;

укладення між різними суб'єктами права нормативних угод, які містять обов'язкові до виконання правові приписи (наприклад, укладення Конституційно­го договору між Верховною Радою і Президентом 8 червня 1995 року, колектив­них договорів тощо).

56. 166

Останнім часом виробляються абсолютно нові види правотворчості. На дум­ку вітчизняної дослідниці Раданович Н. М., в результаті дослідження процесу "стикування" міжнародно-правових і національно-правових приписів можна виді­лити наступні специфічні риси національної правотворчості:

можливість створення нового джерела національного права шляхом санк­ціонування дії норм іншої - міжнародної - правової системи;

забезпечення, у разі потреби, дії норм санкціонованого джерела права. І Іри цьому така правотворчість: а) зумовлюється укладеним міжнародним догово­ром, а тому є похідною від його положень; б) не може виходити за межі змісту міжнародного договору і повинна відповідати певним вимогам тлумачення норм міжнародного права; в) передбачає "процедуризацію" застосування міжнародно-правових норм, тобто встановлення порядку їхнього впровадження (імплемента­ції); г) часто-густо пов'язана з переглядом національного законодавства, із приве­денням його у відповідність до міжнародного договору (така правотворчість буде мати місце й у зв'язку з виконанням положень міжнародного договору, який хоча і не став частиною національного законодавства, однак має добросовісно виконува­тися державою).