Слід завважити, що в юридичній літературі поширеною є думка, за якою в

усіх випадках об'єктом правовідносин є поведінка суб'єктів, котра випливає з їх

"суб'єктивних прав і обов'язків. Наприклад, у договорі куплі-продажу об'єктом бу-

~2№ Загальна теорія держави і права

де не сама річ (будинок, автомобіль тощо), а передача цієї речі і сплата за неї гро­шей. Такі погляди видаються все таки теоретично хибними, позаяк у них зовсім нівелюється відокремленість об'єкту від змісту правовідносин, тобто визначеного правовими нормами обсягу суб'єктивних прав і обов'язків учасників.

5. Суб єктивне право

Зміст правовідносин, як уже було сказано, складають суб'єктивні права й від­повідні їм обов'язки. Зараз постараємося з'ясувати, що таке "суб'єктивне право", визначимо його ознаки і структуру.

Суб єктивне право - це міра можливої поведінки, передбачена нормою права для уповноваженого учасника правовідносин, яка забезпечена юридичними обов'язками інших учасників. Термін "суб'єктивне" означає приналежність права конкретному суб'єкту як учаснику правовідносин.

Суб'єктивне право закріплене в нормах об'єктивного права. Проте це не зна­чить його похідного характеру. Права людини (якщо розуміти їх як "природні права") існують незалежно від їх формулювання в тексті нормативного акту, кот­рий впливає, звичайно, на їх форму.

Роль суб'єктивного права в правовій системі виражається в його функціях, а саме: а) визначає вид і міру поведінки суб'єктів; б) дозволяє їм домагатися певних соціальних благ; в) виступає юридичною передумовою особистої свободи індиві­да; г) служить формою опосередкування найважливіших інтересів громадян тощо.

Які основні ознаки суб активного праваї

суб'єкт може користуватися ним на власний розсуд, тобто це міра можли­вої поведінки;

зміст суб'єктивного права встановлюється нормами права і юридичними фактами;

реалізація використання суб'єктивного права забезпечено виконанням обов'язку іншою стороною правовідносин;

суб'єктивне право надається уповноваженій особі для задоволення її інте­ресів. Саме інтереси є стимулом до використання суб'єктивного права.

5) дане право полягає не лише в можливості поведінки, айв самій поведінці. Структура суб^Лєктивного права складна й включає до себе такі елементи-

повноваження:

а) право на власні фактичні дії, спрямовані на використання корисних власти­востей об'єкта права (наприклад, власник речі вправі використати її за прямим призначенням);

6) право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати);

в) право на чужі дії, тобто право вимагати від іншої сторони виконання обов'язку (кредитор вправі вимагати від позичальника повернення суми позики);

г) право домагання, тобто право примусити іншу сторону виконати обов'язок через звернення до компетентного державного органу (наприклад, до суду). На­ приклад, сума боргу, в разі відмови боржника добровільно виконати зобов'язання,

Глава 23. Правовідносини

вою ^{може б}У™ стягнена в судовому порядку. Кредитор вправі звернутися з відповід-

_ють| ною заявою до суду.

•І *

мУ 6. Юридичний обовязок

супі

мо>і| Суб'єктивні права не можуть існувати без юридичних обов'язків. Якщо від

тіх І використання перших можна відмовитися, то від виконання юридичних обов'язків

І відмовлятися неможливо, бо це стає підставою для настання юридичної відповіда-

_гро] льності. Відповідальність, до речі, наступає і в разі недобросовісного виконання

чен] суб'єктом обов'язку, що випливає із закону або договору. Що ж розуміється під

ЗакЗ терміном "юридичний обов'язок"?

онаі Юридичний обов^Уязок - це міра необхідної поведінки зобов'язаного учасника

71. МІЖ

72. з її і

правовідносин на користь уповноваженої особи, котра забезпечується Можливістю державного примусу. Він характеризується такими основними ознаками:

це міра необхідної поведінки, що передбачає точне визначення, якою-ця поведінка має бути. Дотримання такої міри обов'язкове, бо обов'язок забезпечу­ється можливістю державного примусу (наприклад, якщо обов'язок полягає у сплаті боргу, то точно мають бути визначені розмір боргу, строк виплати);

юридичний обов'язок встановлюється на основі юридичних фактів і вимог правових норм;