Загальна теорія держави і права

бути зайняті двома особами. Наприклад, в Ісламській Республіці Іран релігійний лідер (аятола) наділений функціями верховного керівника держави, але поряд з цим існує пост президента як світського глави держави та парламент (меджліс).

5. Як правило, теократичний тип держави поєднується з недемократичним політичним режимом. В цьому плані крайньо радикальним режимом відрізнялася держава Афганістан на території, контрольованій талібами. Для всіх ісламських держав, хоч і в різній мірі, властивим є несприйняття європейських і американсь­ких цінностей, зокрема таких як парламентаризм, індивідуальні права людини, по­літичний плюралізм. Як правило, легально здійснюють діяльність лише ісламські політичні партії (Іран, Йорданія) або ж політичні партії взагалі заборонені (Сау­дівська Аравія).

Проте модернізація кінця XX ст. все ж торкнулася й цього типу держав. В останні роки демократичні перетворення, в тому числі становлення парламентари­зму та часткове відновлення свободи слова, провадяться навіть в Ірані. На думку дослідників ісламської держави Коран не заперечує народовладдя, тому тенденція до демократизації цих держав продовжуватиметься.

Відзначимо також, що в таких країнах як Ізраїль і Ліван релігійний характер держави поєднується з демократичними інститутами європейського зразка.

4. Держава апартеїду

Вперше термін "апартеїд" з'явився в періодиці Південної Африки в 1929 р. і означав "роздільний розвиток двох рас". Ініціатором створення держави "апартеї­ду" стала Націоналістична партія, котра прийшла до влади в Південно-Африканській Республіці (ПАР) після другої світової війни. Ця політична сила, маючи владні важелі, створила з 1949 до 1953 р. законодавство, котре заклало пра­вові основи режиму "апартеїду" - всього було схвалено 9 основних "расових зако­нів".

По-перше, Закон про південноафриканське громадянство скасував автомати­чне надання громадянства іммігрантам із держав Британської співдружності після п'яти років проживання в країні.

По-друге, Закон про заборону змішаних шлюбів між європейцями та неєвро-пейцями визнавав недійсними такі шлюби. Поправка до Закону про аморальність заборонила статеві стосунки між вихідцями з Європи та "кольоровим населен­ням".

По-третє, Закон про реєстрацію населення вимагав обов'язкової реєстрації всім населенням своєї приналежності до однієї з груп: білих, кольорових чи афри­ канців. Після цього Законом про райони проживання було встановлено механізм створення ізольованих зон, в яких дозволяється проживання однієї з расових груп, введено з цією метою так звані "довідкові книжки", котрі постійно мали знаходи­ тися при дорослих африканцях. У 1952 р. африканцям було законодавчо забороне­ но залишатися в межах будь-якого міста більше 72 годин, якщо вони не прожива­ ють там останні 15 років або не працюють постійно на одному з підприємств цьо­ го міста протягом останніх 10 років. Закон про резервації з роздільними системами Глава 10 Типологізація держав ^ 79