Однією з найважливіших характеристик правової культури юриста є його професійна етика. Як справедливо відзначає російський вчений О.Бойков, профе­сійна зрілість фахівця не може характеризуватися лише певною сумою знань, умінь, навиків, вона включає і відповідний рівень морального розвитку особистос­ті, оволодіння нею моральними вимогами даної професії. Дотримання етичних норм юристом - необхідна умова належного виконання ним своїх професійних функцій.

Так наприклад, особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти будь-якій іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додержання ним принципу конфі-

222

Загальна теорія держави і права

денційності. Тому конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом і обов'язком адвоката. Іншою етичною вимогою до адвоката є покладення на нього обов'язку надавати консультації клієнту або виступати від його імені своєчасно, сумлінно і старанно.

Література

Бегинин В.И. Общественное правосознание и государственность. - Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1993. - 130 с.

Бельский К. Т. Формирование и развитие социалистического правосознания. -М. : Вьісш. шк., 1982. - 183 с.

Бова А.А. Зміст і структура правосвідомості населення України: Автореф... канд. соціол. наук / НАН України; Інститут соціології. - К., 2001. - 19с.

Бонк Е.Л. Социологические исследования общественного мнения о советском праве : Учеб. пособие / ЛГУ им. А. А. Жданова. - Л. : ЛГУ, 1988. -51с.

Бура Н. А. Функции общественного правосознания / Н. А. Бура; АН УССР, Ин-т государства и права. - Киев : Наук, думка, 1986. - 85 с.

Бурмистров В. А. Место и роль правовой культури в становлений правового государства. -Симферополь : Таврида, 1996. - 190с.

Величко А. М. Государственньїе идеальї России и Запада. Параллели правових культур. - С.Пб. : Изд-во Юридического ин-та, 1999. - 235с.

Волошенюк А. В. Правовой нигилизм в постсоветском обществе : Дис... канд. юрид. наук (12.00.01) / Университет внутренних дел. - X., 2000. - 190 л.

Гайнер М. Л. Правосознание подростков. - М.: Магистр, 1998. - 87 с.

Грошев А. В. Правосознание и правотворчество : (Уголов.-правовой аспект) : Учеб. пособие . - Єкатеринбург : Изд-во ЕВШ МВД РФ, 1996. - 76 с.

Ивлев А. К. Правосознание и правовое воспитание молодежи . - М. : Б. и.,

1982.-49 с.

Ильин И. А. О сущности правосознания. - М.: ТОО "Рарог", 1993. - 234 с.

Мостовщиков Л.Д. Правосознание в системе регуляторов социального поведе-ния : Автореф. дис. на соиск. учен. степ, кандидата наук / Омский гос. ун-т. -Омск, 1995.-22 с.

Петрова Л. В. Правовая форма общественного сознания (социально-философский аспект). - Харьков, 1987.

Соколов Н. Я. Профессиональное сознание юристов. - М. : Наука, 1988. - 222

с.

223

Станік С. Р. Динаміка правової культури : Автореф. дис... канд. юрид. наук (12.00.01) / Одеська держ. юридична академія. - О., 1999. - 19с.

Шавгулидзе Т. Г., Лежава Г. Ш. Общественное мнение и правосознание в ди-намике. АН ГССР, Исслед. центр государства и права. - Тбилиси : Мецниере-ба, 1990.-285 с.

Чернєй В. В. Подолання правового нігілізму - важлива умова розбудови право­вої держави: Дис... канд. юрид. наук (12.00.12) / Національна академія внутрі­шніх справ України. - К.,1999. - 150 л.

Щегорцов В. А. Социология правосознания. - М., 1981. - 174 с.

Глава 25. Правосвідомість і правова культура

Глава 26. Законність і правопорі&ок

1. Поняття і принципи законності

Під поняттям законності в широкому смислі розуміється точне й повсюдне виконання органами держави, посадовими особами і громадянами вимог закону. При цьому, звичайно, саме поняття "закон" слід розуміти розширено - як "чинне законодавство" або "сукупність нормативних актів".

Слід погодитися з тою думкою, що законність як стійке явище суспільного життя виникає в умовах цивілізованого суспільства, здатного забезпечити реальну рівність громадян перед законом. Такі умови значною мірою створюються ринко­вими економічними відносинами, за яких свобода приватної власності стає рівною можливістю для всіх.

Український вчений-теоретик П.Рабинович розуміє під законністю такий ре­жим відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється внаслідок їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права. На думку цього вченого, соціальною сутністю законності є "узгоджування певних дій, реальних суспільних відносин з їх законодавчими моделями, інакше кажучи - розповсюдження "панування" волі законодавця на всю територію держави, на все суспільство".

Наведене визначення потребує певного пояснення. Очевидно, що таке розу­міння законності можна вважати законністю у "вузькому" розумінні цього слова. Саме так її розуміють, коли, до прикладу, говорять про порушення законності в сталінські часи - позасудові репресії, зокрема. Але закони й засновані на них під-законні акти не вичерпують переліку всіх форм (джерел) права, тому й мова пови­нна йти про здійснення права в самому широкому смислі цього слова.

Необхідно звернути увагу ще на один момент - зміст самих законів, напрямок волі законодавця. Поза сумнівом, вони повинні бути в руслі гуманістичних цінно­стей права, не порушувати природних прав людини. У противному разі гітлерівсь­ку Німеччину прийдеться визнати "зразком законності".

Вітчизняний дослідник проблеми Попов С. В. відзначає, що законність як особливий режим суспільно-політичного життя являє собою такий стан, за якого діяльність усіх суб'єктів відповідає закону, а ідеї права, гуманізму, справедливос­ті, свободи і відповідальності панують над індивідуальними, груповими та класо­вими інтересами. Головна мета, призначення режиму законності полягає в забез­печені реальності, непорушності прав, свобод та інтересів усіх учасників суспіль­них відносин, що є основою життя суспільства, його громадян. Цей режим ство­рюється не тільки державою, яка встановлює порядок видання законів та підза-конних актів, забезпечує відповідність їх потребам суспільного розвитку, але й всіма іншими суб'єктами права в наслідок однакового розуміння і неухильного здійснення ними нормативних приписів.

224

Чеський вчений Кнапп В. виділяє два аспекти законності як режиму право-застосувальний і нормотворчий. Правозастосувальний аспект законності означає, що кожен суб'єкт повинен керуватися у своїй діяльності законом і законом же пе­редбачено відповідальність (санкцію) за порушення правової норми. Ця вимога поширюється і на державу, її органи і посадових осіб, які також повинні дотриму­вати закон. Хоча держава вправі у передбачений спосіб внести зміну до правової норми, відзначимо, поки остання є чинною, держава має обов'язок дотримувати її. Нормотворчий аспект полягає в тому, що правова норма може бути створена лише тим органом (органом держави чи самоврядування), котрий уповноважений на це законом, у тих межах, які визначені законом та лише в передбаченій законом фор­мі.

Основні принципи (вимоги) законності в спеціальній літературі формулюють­ся по-різному. Назвемо ті з них, які найчастіше згадуються авторами:

єдність і однаковість розуміння і застосування законів і підзаконних актів на всій території та у всіх галузях життя;

рівність усіх суб'єктів перед законом і судом. Невиконання, порушення закону передбачає невідворотну відповідальність для особи незалежно від її місця в суспільстві;

недопустимість протиставлення законності й доцільності. Жодне пору­шення норм права не може бути виправдане мнимою доцільністю;

вища юридична сила закону порівняно з іншими нормативними актами;

активна і ефективна діяльність правоохоронних органів щодо попере­дження й боротьби з правопорушеннями;