г) ідеологічність, яка означає, що вони, як і право загалом, є формою суспіль­ної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру.

Принципи права класифікуються на загальноправові (властивості всьому пра­ву), галузеві (характерні лише для окремих галузей права) і міжгалузеві (прита­манні групі суміжних галузей права).

До загальноправових принципів, до прикладу, в Україні слід віднести такі: 1) принцип народовладдя; 2) принцип гуманізму; 3) принцип унітаризму в будові правової системи; 4) принцип верховенства права; 5) принцип справедливості; 6) принцип законності; 7) принцип правосуддя; 8) принцип рівноправності. Біль­шість із них сформульовані в Конституції України.

До міжгалузевих правових принципів належать, наприклад, принцип змагаль­ності в судовому розгляді або принцип обов'язковості рішення суду - вони харак­терні і для кримінально-процесуального, і для цивільно-процесуального законо­давства.

Галузеві принципи права характерні лише для однієї правової галузі. Напри­клад, у шлюбно-сімейному праві України діють такі принципи як: а) одношлюб­ність (моногамія); б) принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу; в) принцип свободи розірвання шлюбу; г) принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих і майнових правах; д) принцип моральності і матеріальної підтримки нужденних членів сім'ї.

5. Функції права

Сутність і соціальне призначення права відображаються в його функціях. .Зо­ни виражають основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей.

Функції права можна розглядати у кількох площинах: загальносощальщ||_ і власне Юридичній. Загальносоціальні функції права називаються такими з огляду на те, що здійснюються за допомогою не лише юридичних засобів, а ширшого комплексу суспільних інститутів.

Серед загальносоціальних функцій, отже, в юридичній літературі виділяють такі:

інтегративна функція - полягає в здатності права об'єднати і упорядкува­ти сучасне суспільство і в його рамках стабілізувати соціальні відносини й поведі­нку людей;

селективна функція - полягає в можливості права вчиняти відбір поведін­ки, котра сприймається суспільством, для конкретного індивіду;

легітимаційна функція означає, що в сучасному суспільстві саме право (через законодавство) виступає єдиною формою легітимації державної влади та її відносин із самим суспільством.

комунікативна_функція визначає здатність права передавати певні вимоги від суб'єкта управління до його об'єкта і навпаки, виступає як зв'язок між ними;

5) виховна функція - полягає в закріплені в правових нормах певних ідеоло­гічних цінностей (наприклад, сім'я, приватна власність), а також вчинення специ­фічного виховного впливу на суб'єктів правовідносин.

Відомий вітчизняний вчений-теоретик Рабинович П.М. виділяє ще кілька за­гальносоціальних функцій права: гуманістичну, організаторську, управлінську, орієнтаційну, пізнавальну (гносеологічну).

У вужчій, "чисто" юридичній сфері, право проявляється, насамперед, як регу­лятор'суспільних відносин. Цей основний напрямок права проявляється детальні­ше в таких функціях:

регулятивно-динамічна функція полягає у визначенні правовими нормами майбутньої поведінки людей! Право в цьому разі стимулює і спрямовує розвиток суспільних відносин. Правило поведінки спочатку формулюється правотворчим органом у нормі права, а вже потім реалізується, тобто втілюється в життя. Більша частина регулятивного впливу права на суспільство здійснюється саме через цей напрям. Наприклад, спочатку був схвалений Закон України "Про вищу освіту", на основі якого пізніше почала здійснюватися перебудова вищої школи;

регулятивно-статична функція полягає в закріпленні в правових нормах тих суспільних відносин, які вже об'єктивно склалися. В такому разі спочатку фо­рмується реальна поведінка людей, а вже потім вона формулюється в текстах пра­вових джерел і в такий спосіб отримує визнання й забезпечення держави. Напри­клад, перші форми організованого політичного руху, альтернативного Компартії України, виникли за кілька років до їх легалізації та врегулювання правового ста­тусу окремим законодавчим актом;

охоронна функція права полягає в охороні тих суспільних відносин, які за­кріплені правом й витісненні тих із них, які забороняються правом.) Охоронна фу­нкція проявляється у встановленні діянь, які є забороненими, встановленні санкцій за їх вчинення та застосуванні цих санкцій. Вона буває двох видів: а) реституцій­ною - полягає лише у відновленні порушеного правопорядку; б) репресивною - з накладанням заходів юридичного впливу на осіб, винних у вчиненні правопору­шень.