а) владні повноваження монарха визначаються законом (конституцією) й об­ межуються ним;

б) повноцінно функціонує парламент, який схвалює закони - правові акти вищої юридичної сили.

Конституційна монархія має два різновиди: парламентську та дуалістичну монархії.

Парламентська монархія зараз є поширеною формою правління, в тому числі в Західній Європі (Великобританія, Іспанія, Бельгія, Данія, Швеція тощо). Основними юридичними ознаками парламентських монархій є такі:

а) монарх є главою держави з переважно представницькими повноваженнями;

б) правові акти монарха не є дискреційними (здійснюються за ініціативою уряду) і для набуття чинності потребують контрасигнації (скріплення підписом) з боку глави уряду або відповідного міністра; уряд відповідальний за правові акти монарха, проте останній не відповідає за діяльність уряду;

в) уряд формується депутатською більшістю парламенту з його складу; склад уряду відображає розкладку політичних сил у законодавчому органі після виборів;

г) уряд за свою діяльність відповідальний перед парламентом, що проявля­ ється в такому:

уряд цілком і кожний міністр роблять регулярні звіти про свою діяльність пе­ред депутатами парламенту;

діяльність уряду є об'єктом парламентського контролю (депутатські запити, слідчі комісії),

парламент може застосувати крайній засіб за наслідками незадовільної оцінки ним діяльності уряду - вираження вотуму недовіри, що має наслідком відставку уряду загалом або конкретного міністра;

д) уряд може стати ініціатором розпуску парламенту та призначення монар­хом дострокових виборів.

Дуалістична монархія як різновид конституційної монархії має свої особли­вості:

а) уряд формується монархом і не обов'язково виражає парламентську біль­ шість;

б) уряд політично відповідальний перед монархом, який очолює систему ор­ ганів виконавчої влади;

в) монарх бере активну участь у законодавчому процесі, що проявляється перш за все у праві абсолютного вето.

Дуалістичні монархії були поширеними в XIX ст.: Австро-Угорщина за кон­ституцією 1867 р., Німеччина за конституцією 1871 р.

5. Поняття республіки

22. 88

Сучасна юридична наука розуміє під республікою таку форму правління, в якій вища влада належить виборним органам, які обираються на певний строк. З наведеного визначення можна вивести основні юридичні ознаки кожної республі­ки:

Загальна теорія держави і права

а) вища державна влада належить органам, які формуються виключно шля­ хом виборів (вільних чи невільних - залежить від характеру державного режиму в країні);

б) правова форма глави держави у республіках виражається в одноосібному президенті, проте мають місце й винятки - в колишньому СРСР функції глави держави здійснював колегіальний орган у вигляді Президії Верховної Ради;

в) термін повноважень усіх вищих державних органів визначений законом. Закон же передбачає умови й процедуру дострокового припинення їх повнова­ жень, а також строк, протягом якого мають бути проведені вибори цих органів чи призначення їх складу. Цей строк може бути визначений законом у різний спосіб: а) календарно (до певної дати); б) до настання певного юридичного факту (дії чи події), наприклад, "до закінчення військового стану", "до досягнення 65-річного віку"; в) у часовому відрізку, наприклад, "парламент обирається строком на 4 ро-

ки

Республіканська форма правління сформувалася ще в античних осередках ци­вілізації - в Афінській і Римській державах. У феодальні часи вона зустрічається рідко - в італійських містах-державах, в Новгороді тощо. У новий час ця форма правління стала масовою. Кінець II світової війни прискорив цей процес: від мо­нархічного правління відмовились Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія та інші єв­ропейські країни.

Сучасні республіки традиційно поділяються на президентські, парламентські та змішані залежно від моделі розподілу державної влади між парламентом, уря­дом і президентом. Провідний словацький вчений-теоретик права А. Брустл від-стежує більше модифікацій республіканського правління: 1) "чиста " президентсь­ка модель: 2) модель прем'єр-президент; 3) президентсько-парламентська модель; 4) парламентська модель з "президентом"; 5) "чиста" парламентська модель. Ра­зом з тим цей дослідник справедливо завважує, що кожна з наведених моделей в принципі "вписується" в один із традиційних видів республіки.

Окремим різновидом цієї форми правління є так звана "радянська республі­ка", де розподіл влади зовсім відсутній.

6. Президентська республіка

Президентська республіка як форма правління вперше була закріплена в кон­ституції США 1787 р. З того часу й дотепер вона не знайшла поширення в розви­нутих демократичних країнах. Так, зокрема, жодна з демократичних держав Захі­дної Європи не має такої форми правління. Зате президентська республіка "при­жилася" протягом XX століття в багатьох авторитарних країнах Латинської Аме­рики, а останнім часом також у деяких посткомуністичних країнах (наприклад, у Російській Федерації).

Юридичними ознаками класичної форми президентської республіки є: 1. Президент виступає не лише главою держави, а й головою виконавчої влади,; у США, наприклад, президент є одночасно і главою уряду, проте в Росії є окрема посада прем'єр-міністра; Глава 11 Форма державного правління 89

Президент відіграє домінуючу роль у процесі формування уряду порівня­но з парламентом. Проте це не означає, що законодавчий орган зовсім не бере уча­сті у процесі формування уряду. В США, до прикладу, члени уряду призначаються президентом "за згодою" Сенату - верхньої палати парламенту. Проте політична традиція цієї країни передбачає погодження Сенатом практично всіх кандидатур, запропонованих президентом на призначення на посади в уряді.

Уряд є відповідальним перед президентом за свою діяльність. Проте в США така "однобічність" уряду компенсується ефективним парламентським кон­тролем за його діяльністю.

Президент обирається без участі парламенту - прямими виборами або ко­легією виборців. Такий спосіб отримання ним повноважень повинен підкреслити його "незалежний характер" від парламенту. В США, до прикладу, вибори Прези­дента мають так званий "комбінований" характер, главу держави обирають вибо-рщики, котрі, в свою чергу, обираються шляхом прямих виборів за списками кан­дидатів від однієї з двох політичних партій.

Модель влади не передбачає можливості для парламенту припинити свої повноваження достроково за рішенням президента чи уряду. У такий спосіб "врів­новажуються" сильні позиції виконавчої влади у цій формі правління.