власні реквізит^Разом з тим, всі нормативні положення раніше схвалених актів не змінюються, вони об'єднуються в новому акті без змін. При цьому допускається їх редакційна правка^

) Нарешті, кодифікація - це діяльність правотворчих органів, спрямована на систематизацію і докорінну переробку діючого законодавства шляхом підготовки і прийняття зведеного кодифікаційного акта (основ законодавства, кодексу, статугу, положення тощо). Кодифікація, на відміну від наведених вище видів систематиза­ції, не лише впорядковує діючі, а й одночасно створює нові правові приписи. Тоб­то кодифікація є вдосконаленням законодавства по сутіАїї значення полягає в змі­цненні системності законодавства, посилення його юридичної єдності й узгодже­ності. Розглянемо цей вид систематизації окремо - на прикладі України.

7. Кодифікація як основна форма систематизації в Україні

І Кодифікація справедливо вважається вітчизняними вченими найбільш поши­реною формою систематизації національного законодавства.^

В Україні в 2000 р. була захищена одна з перших кандидатських дисертацій з проблеми кодифікаційної діяльності. Автор останньої - уже згадуваний/ЇТогорєлов Є. В. - визначає наступні характерні риси кодифікаційної діяльності:

вона здійснюється компетентними правотворчими органами держави, а тому має державно-владний, офіційний характер і є різновидом правотворчості;

її об'єктом є певна група нормативно-правових приписів, що мають спі­льний предмет правового регулювання;

вона зумовлена, перш за все, потребами суспільного розвитку і такою вла­стивістю об'єктивного юридичного права як його системність;

змістом цієї діяльності є переробка форми і змісту нормативно-правових приписів, їх узгодження та об'єднання у єдиний цілісний комплекс;

вона виступає процесом, який складається з певних послідовних дій (опе­рацій), стадій та етапів;

це діяльність, яка здійснюється на основі певних принципів, за допомогою певних засобів, із застосуванням певних правил кодифікації;

її результатом є створення кодифікаційних актів, тобто єдиних, внутрі­шньо узгоджених за змістом і юридично цілісних нормативно-правових актів, які мають юридичну форму зовнішнього виразу (найменування): "закон", "кодекс", "основи законодавства", "положення", "статут" тощо;

метою кодифікаційної діяльності є створення якісних нормативно-правових актів, а в цілому - удосконалення законодавства^

З урахуванням наведеного ^(названим дослідником пропонується визначення поняття кодифікаційної діяльності - це зумовлений потребами суспільного розви­тку та системністю права, здійснюваний на основі певних принципів правотвор-чий процес по переробці змісту і форми групи чинних нормативно-правових при­писів, їх узгодження та об'єднання в єдиному кодифікованому акті з метою удо­сконалення законодавства. _у

Наведемо ще одне\визначення кодифікації, взяте із законопроекіу "Про закони і законодавчу діяльність в Україні", - це зведення положень різних законів до узгодженої юридично і логічно системи та створення на цій основі і прийняття (диного зведеного закону - кодексу чи Основ законодавства.

Наслідком кодифікаційної діяльності на рівні законів виступають, як уже від­значалося, кодекси. Кодексом називається законодавчий акт, який виступає систе­матизованим узгодженим викладом правових норм певної галузі права. Рівень ко­дифікації свідчить нині про ступінь досконалості законодавства.!Статути і поло­ження є основними формами кодифікації, як правило, підзаконних нормативних актів.

В американській юридичній літературі точиться широка дискусія навколо проблеми доцільності кодифікації та кодексів у системі законодавства. Цікавими є аргументи "за" і "проти", які наводяться при цьому. Наведемо їх. ІАргументація "проти" кодифікації законодавства:

Кодекс гальмує і перешкоджає природному розвитку права;

Кодекс не може передбачити всі можливі випадки, котрі виникнуть в реальності;

Кодекс побудований на логіці і вимагає бездумного підкорення їй, але природній розвиток права залежить від життєвого досвіду, а не від логіки. Тому, за своєю природою кодекс протирічить суті закону;

Кодекс перебільшує роль парламенту в законотворчості;

5. Кодекс стримує судову правотворчість і відповідно перетворює суд в слухняного (пасивного) виконавця законодавчих рецептів, що міс­тяться в ньому. Аргументація "за " кодифікацію законодавства:

Кодекс забезпечує доступність закону простому громадянину і цим спри­яє юридичній грамотності суспільства загалом;

Кодекс сприяє організованості, ясності, чіткості і логічності закону;

Кодекс надає судам необхідні керівні директиви і цим служить путівни­ком для суддів;

4. Для практикуючого юриста і студента кодекс спрощує пошук закону] \Торкаючись стану кодифікації законодавства в Україні, відзначимо, що на

і ми одні в нашій країні використовуються дві форми цього виду кодифікації на рі­нні шкону: у вигляді підготовки і прийняття кодексів та у вигляді підготовки і прийняті я Основ законодавства України^

1 оворячи про кодекси як джерела права в Україні відзначимо кілька суттєвих момснмв. По-перше, здобуття Україною незалежності, конституювання її правової снсісми зумовило активізацію процесу кодифікації законодавства. Протягом 1991 2002 рр. були прийняті такі нові кодекси: Арбітражний процесуальний (6 листо­пада 1991 р.), Митний (12 грудня 1991 р.), Повітряний (4 травня 1993 р.), про над­ра (27 липня 1994 р.), торговельного мореплавства (23 травня 1995 р.), Водний (6 •ісрнпя 1995 р.), Кримінальний (5 квітня 2001 р.) Бюджетний (2001 р.), Земельний ( доїння 2001 р.), Сімейний (лютого 2002 р.). Всього, отже, було схвалено 10 нових кодекси»

/ /»<** 21 Система законодавства

189

188 Загальна теорія держави і права