У дисертаційній роботі І В Яковюка констатується, що повномасштабна ре­алізація положень концепції припадає на другу половину XX ст Це обумовлено об'єктивними і суб'єктивними чинниками До перших належать передумови довго­строкового (науково-технічна революція, глобалізація економічних процесів) і ко­роткострокового характеру (економічна криза 30-х рр , друга світова війна, пово­єнна інфляція)

Загальновизнано, що лідером у практичному втіленні ідей соціальної держави після другої світової війни стала Німеччина, де використовується поняття "соціа­льно-правової держави"

У 1965 р , відзначимо, набула чинності Європейська соціальна хартія, котра відобразила новий соціальний зміст держави, вперше на міжнародно-правовому рівні визначивши соціальні права людини

40. 130

Загальна теорія держави і права

2. Поняття, цілі й функції соціальної держави

Найрозвинутішою сучасною моделлю соціальної держави не лише в доктри-п, а й на практиці є соціальна державність у Німеччині

Соціальна державність в цій країні належить до недоторканих для законодав-ія принципів На сьогодні панівним серед німецьких державознавщв є формулю-іання соцшіьної держави як організації, покликаної допомагати незахищеним, шливати на розподіл економічних благ у дусі принципів справедливості, забезпе-іення кожному індивіду гідного людини існування Соціальність, соціальний ха->актер постає необхідною умовою для розвитку всіх елементів демократичної іравової держави

Сучасний німецький вчений К Дегенхарт відзначає, що характеристика дер-кави як соціальної виступає наслідком переходу від поняття ліберальної держави іа позиції захисту слабких, забезпечення мінімуму матеріальної рівності При іьому в юридичній літературі цієї країни висловлюється переконання, що питання ;оціального характеру виступають на практиці вкрай спірними і складними Ба-кання держави, до прикладу, боротися з безробіттям здійсниме лише в межах, ви-іначених об'єктивними економічними законами, хоча у визначенні відповідної юлітики проявляються позиції й інтереси різних іруп населення Поняття соща-іьної держави призводить до усвідомлення того, що свобода і рівність повинні юзілядатися не формально, але мати матеріальні компоненти

У країнах СНД має місце різне ставлення до цього поняття Російський вче­ши С С Алексєєв щодо поняті я соціальної держави відзначає, що воно придума-ю сором'язливими вченими лише для того, щоб не вживати поняття "сощалістич-іа держава", котре використовувалося в СРСР та нацюнал-сощалістській Німеч-шні Тому ми повинні звернути увагу на ті суттєві відмінності, котрі відрізняють П два поняття

Якими ж ознаками сучасна соціальна держава відрізняється від "сощалістич-юі"⁹

По-перше, соціальна держава взамін гарантій дотримання соціальних прав не юзбавляє громадян прав політичних і особистих

По-друге, соціальна держава не ставить собі за мету виступати монополістом / наданні населенню соціальних послуг, навпаки вона намагається сприяти інсти­туціям громадського суспільства, котрі також працюють у цьому напрямку

По-третє, відрізняється ступінь участі держави у перерозподілі виробленого суспільством продукту У соціалістичній державі, котра є монопольним роботода-щем і монопольним учасником економічного виробництва перерозподіл є значно ласштабнішим

Зараз соціальна держава виходить із визнання значення міжнародних станда­ртів ООН у соціальній сфері, тому в документах Генеральної Асамблеї ООН в )станні роки вживається термін "соціальна демократія"

Українська дослідниця проблеми Т Перглер, автор дисертаційного дослі­дження "Роль соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства" шзначає, що найважливішими завданнями соціальної держави виступають

41. 131

'лава 15 Соціальна держава

вирішення "соціального питання" у традиційному ключі і гарантія соціа­льної безпеки для всіх;

створення соціальної справедливості;

"піклування про повсякденні блага" (гарантія постачання населення осно­вними різновидами товарів і продуктів);

розширення параметрів росту та контроль за ними і т. ін.

Додамо до цього, що німецький вчений П.Ф. Цахер визначив чотири основні соціальні цілі такої держави: а) проти злиднів і бідності, за достойні умови існу­вання для кожного; б) "більше рівності" завдяки зменшенню відмінностей у рівні життя й контроль за дотриманням прав людини; в) "більше захисту" у випадку кризових ситуацій в житті; г) підвищення рівня і якості життя.

Згадувана вище Т. Перглер виділяє такі функції соціальної держави, котрі ви­значаються як:

Відзначимо також, що сучасні вчені відзначають також ряд ознак, котрі хара­ктеризують по суті кризу соціальної держави. Серед таких ознак передовсім називають такі:

Непомірне зростання соціальних видатків, котрі у розвинутих країнах до­сягають щорічно 5 відсотків. Це стає серйозною перешкодою в економічному зро­станні.

Втрата соціальною державою ефективності. Для перерозподілу виробле­ного суспільного продукту зростає державний апарат, знижується кількість людей, зайнятих у виробництві послуг і товарів. З'ясовано також, що доступність публіч­них служб робить їх неефективними.

Зниження соціального консенсусу в державі. Справа в тому, що розши­рення соціальної сфери призводить не лише до зниження соціальної напруги у на­прямку "умиротворення" бідніших верств, а й до постановки питання "а хто за цс все платить?" у середніх і багатших прошарків суспільства. Враховуючи вищі мо­жливості вказаних соціальних прошарків до здійснення політичного впливу ситу­ація може загострюватися в тій чи іншій країні.