168

Загальна теорія держави і права

Глава 20. Правотворчість і форми (джерела) права

169

відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

5)^9ШШ!^лає вищу юридичну силу порівняно з іншими джерелами права. Це означає, що в разі невідповідності останніх закону вони можуть визнаватися не­дійсними. В Україні механізм забезпечення верховенства закону має складається з двох складових: а) конституційного правосуддя, котре передбачає, що Конститу­ційний суд вправі розглянути закони та інші нормативно-правові акти вищого рів­ня на предмет їх відповідності повністю чи в частині Конституції України; б) суди загальної юрисдикції та господарські суди, які вправі розглянути справу про не­відповідність нормативно-правових актів закону. В разі визнання таких актів не­конституційними чи незаконними, вони визнаються нечинними.

6) закон є базовим елементом правової системи, дороговказом для інших суб^єктів правотворчої діяльності. На основі законів здійснюється правотворча діяльність органів управління, на основі них здійснюється діяльність усіх юридич­них установ.

Визначити місце закону в системі джерел права тої чи іншої країни інколи буває складно, бо декларативне проголошення "верховенства закону" може бути далеким від реалій. У такому випадку, на думку французького компаративіста Р. Давида, необхідно відповісти на такі три запитання:

хто є законодавцем і хто ще вправі видавати закони?

які закони приймаються суб'єктами законотворчості і в яких сферах?

в якій мірі верховенство закону здійснюється насправді? Чи не викривля­ються наміри законодавця внаслідок тлумачення закону?

Розрізняють кілька видів законів: конституції (основні закони), конституційні^ закони (вносять зміни до конституцій, приймаються за ускладненою процедурою) і звичайні закони.

4. Підзаконні акти

Підзаконними актами виступають такі правові акти, які видаються компетен­тними органами на підставі закону, відповідно до його змісту і на його виконання. Підзаконні акти покликані деталізувати, конкретизувати положення закону. Тому й кількісно їх набагато більше.

До характерних ознак підзаконного акту належать:

а) вони засновані на законі. Підзаконний характер правового акта відобража­ ється, "в*"першу чергу, в тол'у, що він видається внаслідок повноважень суб'єкта правотворчості, визначених законом;

б) підзаконні акти мають меншу юридичну силу порівняно з законами. У разі розходження в їх змісті правореалізаційний суб'єкт чи правозастосовний орган бе­ зумовно повинні керуватися законом;

в) вони регламентують набагато ширше коло суспільних відносин порівняно з законами. У цьому плані можна сказати, що підзаконні акти конкретизують, дета­ лізують закон;

57. 170

Загальна теорія держави і права

г) іґідзаконні акти спрямовані за виконання закону та інших нормативних ак­ин, які мають силу закону.

Критерії для класифікації підзаконних актів є різноманітними. З точки зору наявності в них норм права вони поділяються на нормативні та індивідуальні. Ін­дивідуальні акти діють одноразово і торкаються конкретного життєвого випадку чи окремого індивіда чи групи конкретно визначених індивідів. Наприклад, указ президента про призначення на посаду прем'єр-міністра. Підкреслимо це, бо, на-і адасмо, закони завжди є нормативними актами.

За суб'єктами видання і належною їм юрисдикцією підзаконні акти поділя­ються на чотири групи:

загальні підзаконні акти - це підзаконні акти, котрі діють на всій території країни й видаються главою держави та урядом. Наприклад, Президент України видає укази і розпорядження, Кабінет Міністрів України - постанови і розпоря­дження;

відомчі підзаконні акти - це такі акти, які діють на обмежену сферу суспі­льних відносин й видаються міністерствами і відомствами (наприклад, наказ міні­стра, наказ голови Державного комітету);

місцеві підзаконні акти - це акти, юридична сила яких поширюється на певну ділянку території країни, наприклад, певну адміністративно-територіальну одиницю. До них належать акти безпоседнього волевияву територіальної громади, акти місцевих органів державного управління і органів місцевого самоврядування. Наприклад, голова місцевої державної адміністрації видає розпорядження, місцева рада, як і її виконавчий комітет, приймає рішення, керівники структурних підроз­ділів місцевих держадміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад видають накази, сільські, селищні, міські голови видають розпорядження.

внутрішньоорганізаційні підзаконні акти - це акти, регламентація яких поширюється лише в рамках кадрового складу певної установи, підприємства, ор­ганізації Вони видаються керівниками чи керівними органами цих організацій. Наприклад, наказ ректора університету про зарахування студентами першого кур­су таких-то осіб.

Відзначимо, що виклад підзаконних актів у такій послідовності не означає їх такої ж ієрархії за юридичною силою. Наприклад, рішення сільської ради, прийня­те на основі закону і в межах своєї компетенції не є "нижчим" за юридичною си­лою від будь-якого іншого підзаконного акту. Проте, наприклад, розпорядження голови місцевої держадміністрації обов'язково повинно відповідати постанові Уряду України, воно справді має меншу юридичну силу, бо це прямо визначено законом.

Окремо розглянемо зміст таких підзаконних нормативних актів як статути, положення, інструкції, регламенти, правила, які затверджуються органами держа­ вної влади і місцевого самоврядування їх нормативними актами іншого виду, і юридична сила яких визначається правовим статусом того суб'єкта, що їх затвер­ див. Статут, положення - звід правових норм, які регулюють організацію та дія­ льність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, об'єднань, організацій і установ, службовців та інших осіб у певних сферах еко­ номічної, соціальної і культурної діяльності. Інструкція - нормативний акт, який Глава 20. Правотворчість і форми (джерела) права 171