6) нерозривний зв'язок законності з загальною культурою населення країни. Відзначимо також, що в одному ряді з поняттям законності стоїть поняття

конституційності, під яким розуміється передовсім відповідність конституції чин­них законів і підзаконних актів.

2. Гарантії законності

До гарантій законності відносять систему об'єктивно сформованих факторів (суспільних умов) і спеціально здійснюваних заходів щодо зміцнення режиму точ­ного і неухильного втілення вимог закону в життя, стабільності правопорядку в суспільстві.

Відповідно до такого розуміння гарантій законності, останні можна поділити на дві групи: а) загальносоціальні гарантії, до яких належать об'єктивні умови су­спільного життя (політичні, економічні, соціальні, ідеологічні); б) спеціальноюри-дичні гарантії.

Загальносоціальні гарантії створюють макросередовище функціонування права. До цієї групи належать:

а) політичні умови - лише легальна й легітимна державна влада є ефектив­ною і здатною забезпечити здійснення правових приписів;

Загальна теорія держави і права

Глава 26. Законність і правопорядок

225

б) економічні умови - соціально орієнтована ринкова економіка загалом і ма­теріально забезпечений індивід зокрема потребують режиму законності, зацікав­лені в ньому;

в) соціальні умови - зростання життєвого рівня, зниження рівня безробіття, вартості життя безумовно сприятимуть зміцненню законності;

г) ідеологічні умови - на рівень законності безпосередньо впливають право­ свідомість, правова культура і загальна культура населення країни, сприятлива морально-психологічна обстановка в суспільстві.

Спеціальноюридичні гарантії законності полягають у правових формах дія­льності спеціальних державних органів і установ, спрямованої на захист прав і свобод людини, забезпечення законності, боротьби з правопорушеннями.

Серед спеціальноюридичних гарантій виділяють:

1) удосконалення чинного законодавства через його систематизацію⁴, усу­нення в ньому колізій, прогалин тощо;

наглядово-контрольна діяльність компетентних органів (парламенту, уря­ду, суду, прокуратури);

заходи попередження й припинення правопорушень, котрі здійснюються правоохоронними органами ( митний догляд, арешт, обшук);

заходи щодо здійснення юридичної відповідальності до осіб, визнаних винними у вчиненні правопорушення;

5) справедливе й ефективне правосуддя.

Чеські дослідники-теоретики права В. Веверка, Ю. Богущак, Ю. Чапек визна­чають, що у "вузькому" смислі юридичні гарантії законності полягають у сформу­льованих правовими нормами способах забезпечення реалізації права державними органами, діяльність яких спрямована безпосередньо на боротьбу з порушеннями права, а саме: а) скасування чи зміна незаконних правових актів; б) адміністратив­ний контроль, нагляд і огляд; в) вирішення спорів; г) примус.

3. Правопорядок

Наслідком здійснення вимог законності є встановлення в суспільстві право­порядку. Що означає це поняття?

Правопорядок слід розуміти як такий стан суспільних відносин, що є наслід­ком фактичного здійснення правових норм в умовах законності, котрий забезпечує безперешкодне користування наданими правами і виконання юридичних обов'язків усіма суб'єктами суспільних відносин.

81. 226

82. Загальна теорія держави і права

Правопорядок тісно пов'язаний із законністю. Однак, це не тотожні поняття. Це два відносно самостійні явища. Законність - це все таки лише принцип діяль­ності, а не сама діяльність, панування права в суспільних відносинах, а не самі відносини. Правопорядок же є наслідком здійснення норм права і тому виступає системою правовідносин, тобто особливим видом самих суспільних відносин. Правопорядок у цьому плані є частиною реального суспільного порядку, такого порядку в суспільних відносинах, який врегульований правовими нормами! Тому можна сказати, що правопорядок - це законність в дії.

З іншого боку, було би невірним відривати правопорядок від законності, зок­рема вважати, що правопорядок можна забезпечити будь-якими засобами, в тому числі такими, які протирічать законності. Бажання захистити правопорядок проти­законними методами протирічить самій суті правопорядку і насправді не веде до його зміцнення.

До ознак правопорядку належать:

це вид суспільного порядку, котрий врегульований правовими нормами;

він є станом впорядкованості й організованості суспільних відносин;

правопорядок є кінцевим наслідком правового регулювання;

він гарантується державою;

правопорядок є відносно стабільним явищем.