Тема 7.Особисте страхування

1. Поняття особистого страхування та його класифікація.

2. Страхування життя та пенсій.

3. Страхування від нещасних випадків.

4. Медичне страхування

1. Метою особистого страхування є надання певних послуг як, фізичним так і юридичним особам, щодо організації страхування захисту страхувальників( застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров’я .

Особисте страхування поєднує ризикову і накопичувальну (заощаджу - вальну) функції страхування . Ризикова - страхування від нещасних випадків, від захворювань; накопичувальна - страхування життя , додаткових пенсій.

Страховими ризиками в особистому страхуванні є:

─ смерть страхувальника( застрахованого);

─ тимчасова втрата працездатного ;

─ закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв’язку з виходом на пенсію;

─ дожиття страхувальника( застрахованого) до закінчення строку страхування.

Підгалузі особистого страхування :

1. страхування життя ( пенсій) ;

2. страхування від нещасних випадків ;

3. медичне страхування .

До специфічних рис особистого страхування відносяться:

1. об’єкт страхування ( життя, здоров’я , працездатність, додаткова пенсія) не має вартісної оцінки;

2. страхова сума не обмежуються вартісною оцінкою( оскільки її неможливо визначити, ) об’єкта страхування , а залежить від матеріального стану страхувальника ;

3. суб’єктів страхових відносин може бути більше двох : страховик, страхувальник, застрахований, вигодо набувач;

4. деякі підвиди особистого страхування можуть бути виділенні як особливо довготривалі ( страхування пенсій, життя тощо).

Класифікація особистого страхування здійснюється за такими ознаками:

1) за обсягом ризику :

─ на випадок дожиття чи смерті;

─ на випадок інвалідності , непрацездатності, недієздатності;

─ непередбачені медичні витрати .

2) за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування:

─ індивідуальне;

─ колективне.

3) за тривалістю страхового забезпечення:

─ короткострокове ( до 1-го року);

─ середньострокове( від 1– 5 років );

─ довгострокове ( більше 5 років);

4) за формою виплати страхового забезпечення:

─ одноразова виплата страхової суми;

─ виплата страхової суми у вигляді ренти.

5) за формою оплати страхових премій:

─ одноразова оплата ;

─ щорічна;

─ щомісячна.

6) за формою здійснення:

─ добровільне,

─ обов’язкове .

2. Страхування життя передбачає відповідальність страхових компаній у таких випадках:

1) у разі смерті страхувальника ( застрахованого ) під час дії договору страхування;

2) при дожитті до повного обумовленого в договорі строку ;

3) при дожитті застрахованої особи до певної ( одруження, народження дитини та інше);

4) у разі втрати здоров’я від нещасного випадку.

Основні страхові випадки ─ дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника протягом його дії. Тому важливо визначити ймовірність настання цих подій , яка вимірюється нормами смертності. Для цього страхові компанії складають таблицю смертності, яка містить розрахункові показники , що характеризують смертність населення в окремих вікових групах і доживальність під час переходу до іншої вікової групи . Дані таблиці базуються на показниках обліку населення та матеріалах самої страхової компанії .

На смерть населення впливають різні фактори – професія, стать страхувальників , місце проживання та інше. Чим вищий показник смертності , тим вищий встановлюється розмір премії.

Світова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів і страхування рент. Рентне страхування певна обумовленість договором частка виплачується страховикові у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума залежить від тривалості його життя.

Практика радянського страхування передбачає такі види страхування життя :

1) змішане страхування життя;

2) страхування дітей;

3) страхування до вступу в шлюб ( весільне);

4) довічне страхування;

5) страхування додаткових пенсій.

Змішане страхування життя поєднує в одному договорі страхування на випадок дожиття до закінчення строку страхування та на випадок смерті . Перевага - страхувальник не тільки забезпечує і створює заощадження , але має впевненість , що не втратить своїх внесків.

Особливості:

1. страхувальник і застрахований є однією і тією ж особою;

2. договір укладається з особами від 16 до 72 років на строк 3, 5, 10, 15, 20 років ( але враховується стан здоров’я страхувальника –інваліди I, II груп, онкологічних захворювань СНІД, та інше.

3. Страхова сума встановлюється страхувальником страхової компанії, залежності від розміру страхової суми і тарифні ставки ,яка залежить від строку страхування і віку страхувальника;

4) дія договору починається з дня сплати 1-го внеску, а факт укладання договору засвідчується страховим полісом (свідоцтвом) – вказується строк дії договору, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску і особа, яка в разі смерті застрахована, має право одержати страхову суму (вигодонабувач);

5) при дожитті застраховані до кінця дії договору страхування, компанія виплачує йому обумовлену в договорі суму, незалежно від виплат, які були здійснені під час дії договору (втрата здоров'я наслідками нещасних випадків).

У разі смерті застрахована страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо:

- смерть настала протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинних захворювань;

- смерть є наслідком скоєння умисного злочину встановленого слідчими органами або судом, або пов'язана з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, самогубства тощо.

Страхування дітей – різновид змішаного страхування життя:

1)страхувальники – батьки та родичі дитини, які укладають договір і сплачують страхові внески, або юридичні особи (підприємства, організації, установи, де працюють батьки);

2)на страхування приймаються діти від народження до 15 років, незалежно від стану здоров'я (не робляться застереження);

3)максимальний строк – 18 років (якщо дитині до 6 місяців), в інших випадах – різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору. Мінімальний строк – 3 роки;

4) страхова сума виплачується у випадку:

- дожиття до закінченого строку страхування;

- смерті застрахованої дитини;

- втраті нею здоров'я від нещасного випадку ( враховується лише стійкий розклад здоров'я, що спостерігається протягом 1 року від настання нещасного випадку);

- смерть настала протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинних захворювань;

- смерть є наслідком скоєння умисного злочину встановленого слідчими органами або судом, або пов'язана з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, самогубства тощо.

Страхування до вступу в шлюб (весільне) – договір укладається відносно дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття до закінчення строку і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Договір може передбачати і відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого або при втраті здоров'я у зв'язку з нещасним випадком.

Розрізняють строк страхування і вичікувальний період.

Строк страхування – різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору.

Період вичікування – період між закінченням строку страхування і 21 роком (або днем реєстрації шлюбу).

Особливість – у разі смерті страхувальника (фізичної особи) дія договору не припиняється, навіть без подальшої сплати внесків, і дає право одержати застрахованому страхову суму на підставі дожиття.

Довічне страхування – страхування фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах (20-70 років), за винятком інвалідів першої та другої груп. Мета – зменшити фінансовий тягар рідних і близьких (вигодонабувачів), які повинні поховати страхувальника або сплатити його борги.

Страхувальник може сплатити страхові внески за один раз, протягом певного строку або протягом усього життя.

Страхування додаткової пенсії – новий вид страхування в Україні; призначений для захисту матеріальних інтересів гомадян.

Договори можуть бути індивідуальні і колективні (з групою осію).

Страхова компанія здійснює виплати, які пов'язані з виходом на пенсію застрахованої особи або досягненням віку, зазначеного у договорі.

Додаткова пенсія залежно від змісту договору може бути виплачена страховиком протягом життя або впровадження визначеного періоду. Застрахований особисто отримує додаткову пенсію, а у випадку смерті – вигодонабувач.

3. Страхування від нещасних випадків – ризикове страхування, яке передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини).Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

За видами поділяються:

1)індивідуальне – страхувальником є фізична особа, яка укладає договір відносно себе або іншої фізичної особи; страхові платежі здійснюються за рахунок застрахованих;

2)колективне – страхувальником є юридична особа, яка укладає договір на на користь своїх працівників; страхові платежі здійснюються за рахунок організації, з якою застраховані перебувають у трудових або інших відносинах.

Існують 2 форми страхування – обов'язкове і добровільне.

Обов'язкове страхування залежно від джерела сплати поділяється на:

1)обов'язкове державне – страхування військовослужбовців, працівників митних органів, прокуратури, службових осіб КРУ, ДПА, спортсменів і т.д. Страхувальниками є відповідні міністерства і відомства;

2)обов'язкове – страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікуванням СНІД, працівників пожежної охорони, від нещасних випадків на транспортуванні, страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини, персоналу ядерних установок.

Основна мета добровільного страхування – відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодоване за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

Види страхового відшкодування:

1)фіксування суми за кожен день тимчасової втрати працездатності;

2)визначений відсоток страхової суми при отриманні інвалідності;

3)повна страхова сума у випадку смерті.

Добровільне страхування:

- індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків;

- страхування дітей і школярів;

- колективне страхування працівників.

Обов'язкове страхування (види):

- на транспортні;

- працівників відомчої охорони чинів.

4. Медичне страхування – це форма соціального захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров’я з будь-якої причини.

Особливість – адресність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а на конкретного жителя.

Об’єкт страхування – життя і здоровя громадян.

Мета страхування – забезпечення громадянам у разі виникнення страх. випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних медичних заходів.

Страхова виплата може здійснюватися 2-ма способами:

1. Безпосередньо страхувальникові у вигляді повної або часткової;

2. У вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого.

Форми страхування: обов’язкова, добровільна.

Обов’язкова форма використовується, як правило, у тих країнах , де переважне значення має суспільна охорона здоровя, а добровільна – там, де поширені приватні страхові програми.

Для обов’язкового медичного страхування характерне те , що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

Суб’єкти обов’язкового медичного страхування:

1. Страховики – незалежні страхові організації, які мають статус юр. особи і ліцензію на право здійснювати медичне страхування. Вони за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, при цьому контролюють якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

2. Страхувальники – роботодавці, селянські господарства, особи, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи, які займаються підприємництвом без створення юр. особи; громадяни, які використовують найману працю; для непрацездатного населення – органи держ. управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації.

3. Застраховані – громадяни, на користь яких укладаються договори страхування.

4. Медичні установи - установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно програм обов’язкового медичного страхування.

Обов’язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але не охоплює весь обсяг ризиків.

В Україні обов’язкове медичне страхування знаходиться поки що на рівні проектів.

Добровільне медичне страхування – доповнення до обов’язкового; передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування і має на меті забезпечити страхувальнику (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації витрат на одержання таких послуг.

При укладенні договору страхувальником обирається програма добровільного медичного страхування.

Страхові внески, що їх сплачує страхувальник залежать від обраної програми, строку страхування, тарифної ставки та інших умов.

В Україні близько 50 страхових компаній мають ліцензію на цей вид страхування. («Укрінмедстрах», «Надра», «Остра-Київ», «Аска», «Алькона» та ін..)

Страхові послуги, що їх надають страхові компанії, можна розділити на 4 основні категорії:

• програма «Поліклініка»;

• програма «Стаціонар»;

• «Невідкладна і швидка допомога»;

• «Стоматологія».

Велике коло страхових програм, які відрізняються як за кількістю наданих послуг, так і за цілями чи їх комбінаціями, дає можливість вибрати поліс, виходячи з наявних потреб і фінансових можливостей.

Програми добровільного медичного страхування передбачають заходи, які розширюють можливості й поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню.