5. Страхування транспортних засобів та вантажів.

У господарській (підприємницькій) діяльності не можна обійтися без страхування від небезпек, що виникають на різноманітних шляхах сполучення. Об'єктами страхування можуть бути як транспортні засоби, так і вантажі, які перевозяться ними. Страхування транспортних засобів іменується "КАСКО", а страхування вантажів — "КАРГО" страхуванням.

Страхування транспортних засобів - вид страхування, де об'єктом ви­ступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і повітряне.

Наземне транспортне страхування громадян проводиться лише у добровільній формі (за винятком виїзду за кордон). На страхування приймаються транспортні засоби, які підлягають реєстрації в органах ДАІ.

Наземний транспорт як об'єкт підвищеної небезпеки містить ризик довкіллю, особливо життю та здоров'ю людей, а водночас сам досить час­то і легко стає об'єктом ушкодження.

Страховик здійснює добровільне страхування автотранспортних засобів, що належать юридичним і фізичним особам, і причепів до цих засобів, відповідного приладдя та обладнання. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб і причепи до нього в технічно справному стані.

За цим видом страхування страховими ризиками вважаються:

• пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

• пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок протиправ­них дій третіх осіб при його перебуванні або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі;

• пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок стихійних лих (буря, ураган, смерч, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід підґрунтових вод, паводок, повінь, сель, удар блискавки, просідання ґрунту, землетрус), падіння дерева, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

• угон або викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього,

а також крадіжка відповідного приладдя та додаткового обладнання в разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється чи в гаражі.

Транспортні засоби страхуються за такими варіантами:

• на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслі­док ДТП;

• на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей, обладнання, при викраденні чи спробі викрадення, пошкодження внаслідок навмисних дій третіх осіб;

• на випадок пошкодження внаслідок стихійного лиха (буря, повінь, землетрус тощо);

• викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідного обладнання у разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі.

Страхова сума складає повну або частину вартості транспортного засобу і визначається на підставі поданих заяви на страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість транспортного засобу визначається за довідкою-рахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків товарознавців страхової компанії.

Страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспортного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідо­мити органи ДАІ та страхову компанію.

Після надходження заяви страховик у тридобовий термін оглядає об'єкт страхування, складає акт про страховий випадок у присутності страхувальника, винної особи та двох свідків.

Страхові платежі залежать від строку експлуатації транспортного засобу, від стану водія. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб та причепи до нього в технічно справному вигляді. Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків - чинників, що впливають на рівень ймовірності виникнення страхового випадку: марки автомобіля, року його випуску, стажу та віку водія, наявності охоронної сигналізації і пристрою проти викрадення та розміру умовної франшизи.

Страхування вантажів - ОДИН з найпоширеніших видів страхування. Страхувальниками можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи вантажоодержувачі. Не виключається укладання договору страхування вантажоперевізником. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збереженні. Як правило, це сторона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу. При внутрішніх перевезеннях — це продавець-вантажовідправник.

У міжнародних перевезеннях в більшості випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажоодержувачі. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержана ліцензію Укрстрахнагляду і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами.

Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пересікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування вантажів:

1) із відповідальністю за усі ризики;

2) без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастро­фи.

При страхуванні першого виду передбачається відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу вла­ди (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключа­ються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальни­ка чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування; впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами та ін., сповільнення в доставці вантажу і падіння цін тощо.

При страхуванні другого виду не відшкодовуються збитки внаслідок підмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення вантажу, його крадіжки або не доставлення. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

Для виключення непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих же понять, Міжнародна торгова пала­та в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс). Вони являють собою зведення умов укладання контрактів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при ук­ладанні контракту і вміщують в собі такі основні умови страхування: СІF, CIP, FОВ, РАS.

Угода СІF (Cost Insurance and Freight — вартість, страхування і фрахт) — це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішують­ся основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця; порядок розрахунків та інші питання.

При продажі товару на умовах СІF продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження, відвантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати перевезення морським шляхом від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе продавець, оплатити страховий поліс. Продавець повинен провести митне очищення товару для вивозу. Ризики переходять з продавця на покупця з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

СІР (Carriage and paid To — перевезення і страхування, оплачені до). "За перевезення і страхування оплачено" до позначеного в контракті місця призначення означає, що продавець несе витрати зі фрахту до транспортування товару в позначене місце призначення, повинен застрахувати пе­ревезення від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспорту­вання, який несе покупець, і оплатити страховий поліс. Ризики перехо­дять від продавця до покупця з моменту передачі транспортній компанії.

FOB(Free on Board - вільно на борту) у визначеному в контракті пор­ту із відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з пи­тань поставки, коли товар перейшов через поручні судна у позначеному порту завантаження. Починаючи з цього моменту, покупець несе всі вит­рати і ризики загибелі чи пошкодження товару.

FAS (Free Alongside Ship - вільно вздовж борта судна) у позначеному в контракті порту відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з питань поставки, коли він поставив товар на пристань позначеного в контракті порту завантаження і розмістив його вздовж борту судна. Страховик, який страхує вантаж, пише заяву, де описує упакування вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номери супроводжуючих документів (накладних), пункт від правлення, пункт призна­чення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму і бажані умови страхування.

Страховою сумою оцінюється ризик такого перевезення і розмір страхового відшкодування, коли з вантажем щось станеться. Визначається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вартість вантажу (заниження вартості не в інтересах страхувальника, оскільки робить неможливим повноцінне страхове відшкодування, якщо з вантажем щось станеться). Завищення страхової суми теж нічого не дає, оскільки при настанні стра­хового випадку страховик проведе експертизу і заплатить рівно стільки, в скільки буде оцінений збиток (на основі оцінки вартості вантажу), бо в Законі України "Про страхування" є суттєве зауваження: страхування не повинно приносити прибуток страхувальнику, тобто відшкодування має бути меншим за збиток.

Страховий тариф визначає розмір страхової премії, платежу і стано­вить відсоток від страхової суми. Він визначається в кожному конкретно­му випадку і залежить від виду вантажу, вартості, дальності, часу, маршру­ту перевезення, репутації і надійності перевізника, обсягу необхідного страхового захисту.

Середньоринковий тариф зі страхування вантажів сьогодні становить 0,5—1,5% від страхової суми. Тому, вибираючи страхову компанію, по­трібно орієнтуватися не на тариф, а на умови страхування: строк, протя­гом якого вона зобов'язується виплатити відшкодування (бажано не більше 15 днів), перелік документів, який необхідно надати для отриман­ня відшкодування, наявність повноцінного перестрахувального захисту. Крім того, страхова компанія може зробити надбавку до тарифу (0,1-0,6%), якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони.

Договір страхування має графу, в якій вказано, що він набуває чин­ності з моменту перерахування страховику страхової премії. Це су перечить практиці розвинутих країн, де страховик несе відповідальність за покрит­тя збитку з моменту підписання договору. Він вважає справою честі спла­тити відшкодування навіть якщо страховий випадок виник удень підпи­сання договору і його клієнт не встиг здійснити платіж.

Страхове відшкодування. Страховик виплачує страхове відшкодування на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збит­ку. При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов'язані:

• вжити всіх можливих заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винної сторони;

• терміново сповістити про те, що сталося, страховикові;

• подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків.

Невиконання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування.

До страхової компанії потрібно буде представити документ, який підтверджує право власності на застраховане майно. Ним може бути СМR - міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверд­жують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафіксована: у випадку крадіжки — міліцією, стихійного лиха — метеостанцією, пошкодження — торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії (чи її іноземного партнера, якщо подія виникла за кордоном).

Розмір претензії за збитком страхувальник повинен вказати в рахунку-заяві з додатком розрахунку збитку. Достовірність розрахунку підтверджується актами аварійних комісарів, оцінками, експертизами. Документи повинні бути складені відповідно до законів тієї країни, де виникла стра­хова подія. Якщо подія виникла за кордоном, оцінити збитки може іно­земна компанія - партнер страховика.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згідно з яким він передає всі права з регресного позову страховій компанії.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми, якщо страхувальник невчасно сповістив про страховий випадок (терміни вказуються у стра­ховому договорі), не подав заявку на відшкодування збитків або не прийняв всі можливі заходи для врятування чи збереження пошкодженого вантажу.