74

Загальна теорія держави і права

Глава 10. Типологізація держав

1. Поняття типу держави й проблеми класифікації

Поняття "тип держави" в сучасній юридичній літературі до останнього часу розглядається переважно в рамках формаційного підходу й визначалося як сукуп­ність найважливіших ознак держави, що відповідають однаковому економічному базису й мають схожу класову природу. У такий спосіб визначався по суті "істо­ричний тип держави", котрий відповідав певному історичному типу суспільства (рабовласницькому, феодальному, капіталістичному, соціалістичному та перехід­ному, під яким розумілися суспільства капіталістичної чи соціалістичної орієнта­ції).

Такий підхід заслуговує на увагу, проте обмежитися ним сучасна юридична наука не може. Київський вчений В. Якушик розробив власну концепцію класифі­кації типологій держав: _#

На підставі тих чи інших відмінностей у загальносистемних характерис­тиках держав'можна протиставляти один одному такі типи держав: а) стабільні і нестабільні; б) сприйнятливі до соціальних новацій та несприйнятливі; в) з при­швидшеним темпом суспільного життя чи уповільненим; г) які діють у нормальній та у надзвичайній обстановці; д) здатні зберігати цілісність та такі, що розпада­ються; є) молоді та такі, що мають давні традиції існування незалежної державно­сті.

Виходячи із специфіки соціальної бази є підстави для розрізнення таких типів держав: а) поліетнічних та етнічно однорідних; б) з політизованим та неполі-тизованим населенням; в) з нормальною та деформованою соціальною структу­рою; г) з відсутністю панівних соціальних прошарків та з пануванням певного класу, етнічної чи вікової групи.

З урахуванням відмінностей в організації та функціонуванні держави мо­жуть бути запропоновані такі типології: а) держави неправові та правові; б) легі­тимні та нелегітимні; в) забюрократизовані та незбюрократизовані; г) з корумпо­ваним та відносно чесним адміністративним апаратом; д) стабілізаційні (які гаран­тують незмінність типу суспільного розвитку) та перехідні (такі, що забезпечують зміну типу суспільного розвитку); є) які забезпечують насамперед національні ін­тереси та які обстоюють інтереси інших держав; є) відкриті і закриті щодо зовніш­нього світу; ж) миролюбні та агресивні.

Залежно від особливостей найважливішої національної ідеї або доктрини, доцільно розрізняти такі типи держав: а) світські, атеїстичні та релігійні; б) які ке­руються месіанською ідеєю та які не мають такої; в) які здійснюють програму пришвидшеного розвитку та які зорієнтовані та помірний розвиток.

Крім наведеної вище класифікації, відзначимо також, що у другій половині XX ст. набула поширення типологізація держав на основі "цивітшційного підхо­ ду", котра має в своїй основі поняття "цивілізації" (соціокультурної системи, що 76 Загальна теорія держави і права

включає соціально-економічні умови життя суспільства, етнічні і релігійні основи, ступінь гармонії людини і природи, рівень свободи людини). Прихильники цього підходу (Єллінек, Кельзен, Коркунов, Гелбрейт, Тойнбі) відкидали формаційний (марксистський) підхід як одномірний. Вони поділяють цивілізації на дві групи:

первинні, до яких належать держави давньосхідні (Єгипет, Персія, Шуме­ри, Вавилон тощо), еллінські (Афіни, Спарта), римська, середньовічна. Для них характерна командно-адміністративна організація державної влади. Держава ви­значає як політичний, так і господарсько-соціальний розвиток суспільства, а не визначається ними;

вторинні (держави нового й новітнього часу, сучасні держави), для яких характерне обмеженість державної влади ринковою економікою, релігійно-культурними відносинами, тобто тим, що отримало назву "громадянське суспільс­тво".