Глава 22. Норма права

1. Поняття норми права

/Термін "норма" означає "правило, обумовлене певною метою" (Коркунов) або "вказівку, як необхідно поступати, щоб досягти тої чи іншої мети" (Шершене-вичи_

/Всвою чергу, норма права - це об'єктивно існуюче загальнообов'язкове, фо­рмально-визначене правило поведінки, котре регулює поведінку між людьми і за­безпечується силою державного примусу. Кожна правова норма виступає елемен­тарною частинкою системи права.\Тому розкривати природу норми права можли­во лише через призму її місця в єдиній системі об'єктивного права.

\ Поняття "правової норми" відображає одну з основних властивостей права -його нормативність - і тому є одним із найважливіших в юридичній науці,

^Визначимо особливості правової норми: 1) вона є таким правилом поведінки, яке виражає суспільну вимогу. Норма права виступає не лише мірою свободи суб'єктів, але й мірою їх необхідної пове-дінки^^Ділий ряд вчених, правда, вважають, що правова норма є державним при­писом з усіма наслідками, які випливають з цього. Проблема тут, видається нам, у тому, як розуміти суть держави: чи це організація над суспільством, чи вона все таки лише одна з функцій громадянського суспільства^

^2) норма права є формою визначення і закріплення прав і обов'язків. Реальне регулювання поведінки людей якраз і здійснюється через наділення правами од­них і обов'язками інших. Різні суб'єкти правовідносин мають одночасно комплекс прав і обов'язків; \

\~5) норма права має загальнообов'язковий характер: звертаючись до всіх, но­рма права не адресована нікому персонально. Норма права забезпечує таку пове­дінку суб'єктів, яка би сприяла збереженню і розвитку суспільства як системи; .

С4) вона є формально-визначеним правилом поведінки, тобто закріпленою в тексті офіційного документу, виданого державою. Проте це не означає, що норма права співпадає із статтею, наприклад, нормативного акту. Існують різні способи викладу (зовнішнього вираження) юридичної норш£і про це ми скажемо нижче;

\5) правова норма є таким правилом поведінки, реалізація або застосування якого забезпечується силою державного примусу. Останній здійснюється компе­тентними на те державними органами: судами, правоохоронними органами. І

2. Структура правової норми

/ Під структурою правової норми розуміється її логічно узгоджена внутрішня будова, обумовлена фактичними суспільними відносинами, котра характеризуєть­ся наявністю взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів (гіпотези, диспозиції і

67. 192

Загальна теорія держави і права

і .шкіці) і яка реально виражена в нормативно-правових актах. Отже, логічна сіру-к і ура норми права складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції. Цс іонам не означає, що кожна чинна правова норма має у своєму складі усі три еле-

\ Гіпотезою є така частина правової норми, що встановлює умови і обставини, ш насгання яких має бути реалізоване правило поведінки, сформульоване в диспо-імції. Саме в цій частині правової норми (в гіпотезі) визначається юридичний факі, з яким пов'язується виникнення, зміна чи припинення правовідносин, зміст

яких встановлено в диспозиції. \

'Гіпотеза має свою видову класифікацію. Вона може бути виражена в загаль­ній абстрактній або казуїстичній формі. Абстрактна гіпотеза визначає умови реалі-іації норми загальними, родовими ознаками, а казуїстична - окремими, спеціаль­ними. Казуїстична гіпотеза нині майже не використовуються, бо має очевидні не­доліки: скільки конкретних випадків не назвати, всіх не перерахувати^ Абстрактна ж форма охоплює всі можливі випадки, не називаючи конкретно жодного з них.

За ступенем визначеності гіпотези можуть поділятися на абсолютно визначе­ні (коли чітко формулюються умови дії норми), відносно визначені (коли гіпотеза формулює умови, але пов'язує їх з додатковими обставинами, наприклад, введен­ня надзвичайного стану) і абсолютно невизначені (гіпотеза сама умов дії норми не називає, але надає право зробити це якому-небудь органу влади "в необхідних ви­падках" - яких саме не називаєД

("Гіпотези можна також поділити на односторонні і двосторонні. Односторон­німи є такі гіпотези, які за умову реалізації норми називають лише правомірні, або, навпаки, лише неправомірні обставини. Наприклад, усі норми Особливої частини КК України містять односторонні гіпотези. Двосторонні гіпотези містять як пра­вомірні, так і неправомірні обставини^

Диспозицією називається така частина норми права, в якій визначено правило іювсдінкйг {права і обов'язки) для суб'єктів правовідносин, яке стає реалізованим внаслідок настання умов, названих гіпотезою.

Як і гіпотези, диспозиції поділяються на казуальні і абстрактні Перший вид диспозицій встановлює конкретні, заборонювані або такі, що дозволяються, дії, а другий вид передбачає певний, визначений у загальних рисах тип поведінки.)

\ За способом вираження правил поведінки диспозиції поділяються на прості, описові, відсильні і бланкетні. Простий вид лише називає поведінку, не надаючи її поняття, ознаки тощо. Описова диспозиція дає таке поняття поведінки й визначає її кваліфікаційні ознаки. Бланкетна диспозиція не визначає конкретно поведінки, її ознак, але надає право їх визначення іншому нормативному акту. Немало норм з такими диспозиціями містяться в конституції. Нарешті, відсильна диспозиція та­кож не встановлюючи таких ознак, відсилає до іншої, але конкретної статті цього ж нормативного акту (або іншого), де вони вже сформульовані. |

^Санкція - це частина правової норми, що встановлює міру юридичної відпо­відальності'за порушення правила поведінки, передбаченого диспозицією. Санкції і акож класифікуються юридичною наукою за різними критеріями;

\ Передусім вони поділяються на каральні та відновлювані. Каральні (штрафні) санкції спрямовані на позбавлення правопорушника певних благ (наприклад, по- Глава22. Норма права 193