54. 160

Глава 19. Система права

1. Поняття системи права

І Під поняттям власне "система" розуміють що-небудь ціле, яке обов'язково складається з двох і більше елементів, пов'язаних між собою певним порядкомл Право виступає такою системою, яка одночасно є вираженням його єдності й ди­ференціації на норми, інститути та галузі.

| Отже, система права - це поняття, що охоплює сукупність діючих правових норм в рамках певної країни і одночасно виражає внутрішню структуру права, йо­го диференціацію на правові галузі та інститути на основі властивих їм особливос-тейл

? До основних властивостей системи права належать такі:

а) система права - це об'єктивна якість права, діючого в суспільстві. Вона не може бути продуктом свідомої діяльності;

б) система права загалом відповідає структурі суспільних відносин, які регу­ люються правом;

в) система права розвивається разом із суспільством. Кожному історичному етапу розвитку суспільства відповідає "власна" система права;

г) в основі поділу системи права на елементи та класифікації останніх мають метод та предмет правового регулювання. Предмет правового регулювання - це фактичні відносини між людьми, котрі об'єктивно потребують правового регулю­ вання. Метод правового регулювання - це сукупність прийомів юридичного впли­ ву на поведінку людей (наприклад, імперативний метод, договірний метод, пока­ рання тощо), які обумовлені характером цієї поведінки.]

Юридична норма є первинним елементом системи права. Вона регулює лише одну окрему сторону людської поведінки, для впорядкування якою потребуються певні сукупності таких норм. Розглянемо такі групи правових норм.

Правовий інститут - це відокремлена група юридичних норм, що регулю­ють суспільні відносини конкретного виду, як правило в середині галузі права. Наприклад, у конституційному праві можна виділити інститути президента, пар­ламенту, виборчого права тощо. Правові інститути можуть бути не лише галузе­вими, а й міжгалузевими -наприклад, дисциплінарна відповідальність встановлю­ється нормами трудового права, але виникаючі на її основі трудові спори розгля­даються судом в порядку, що визначається нормами цивільно-процесуального права.

Галузь права - це сукупність правових но]»м та інститутів, що регулюють пе­вну сферу суспільних відносин своїм особливим методом правового регулювання. Правові галузі поділяють на матеріальні (цивільне, кримінальне, трудове право тощо) та процесуальні (цивільно-процесуальне і кримінально-процесуальне пра­во). Формуються в Україні галузі конституційно-процесуального і адміністратив­но-процесуального права.

55. 161

Глава 19. Система права

Треба зауважити, що система права диференціюється й на основі інших кри­теріїв. На основі генетичного підходу право поділяють на природне і позитивне. За історичним підходом, який відстежус розвиток форми права, воно поділяється на звичаєве (традиційне) право, прецедентне право, договірне право і право зако­нів. Право поділяють також на публічне (регулює відносини, пов'язані з функціо­нуванням держави) і приватне (регулює відносини між окремими індивідами).

2. Предмет правового регулювання

Передусім необхідно з'ясувати, що під правовим регулювання розуміється не будь-який вплив на поведінку людей, а лише такий, котрий здійснюється виключ­но юридичними засобами, є обгрунтованим і цілеспрямованим. Щоб визначити предмет правового регулювання необхідно врахувати багато факторів, зокрема пе­ріод розвитку суспільства, політичний режим у державі тощо.

З точки зору можливості й доцільності здійснення правового регулювання можна розрізнити кілька груп суспільних відносин:

а) відносини між людьми, які не регулюються і не можуть бути регульовани­ ми взагалі; наприклад, почуття людей, їх свідомість;

б) відносини, які в принципі можуть бути врегульованими, але, як правило, в сучасних державах демократії не регулюються; у тоталітарних державах, напри­ клад, прямо чи опосередковано регулюються домашні стосунки між подружжям, способи проводження вільного часу;

в) відносини, які можуть бути врегульованими і регулюються (називаються "правовідносинами");

г) відносини, які можуть бути врегульовані, потребують такого регулювання, але не є врегульованими. Суспільство розвивається і завжди в силу різних причин мають місце й такі відносини. Вони називаються "прогалинами" в праві. Якщо їх багато, вони підривають нормальне функціонування суспільства як системи.

Враховуючи вищесказане,[можна виділити такі особливості суспільних від­носин, що становлять предмет правового регулювання: по-перше, в цих відноси­нах знаходить прояв як індивідуальний, так і суспільний інтерес, по-друге, вони передбачають додержання обов'язкових правил, які в принципі можуть стати об'єктом контролюй

{Структуру предмету правового регулювання становлять:

стосунки між людьми з приводу обміну матеріальними й нематеріальними цінностями;

відносини у сфері владного управління в суспільстві, куди входить не ли­ше керівництво державою соціальними процесами, а й контроль суспільства за державою;

відносини щодо забезпечення правового порядку, які покликані забезпе­чити нормальне функціонування двох перших груп суспільних відносин. ₍

3. Метод правового регулювання

5 Метод правового регулювання не є поняттям далеким від предмету правового регулювання. Він є нічим іншим як юридичним вираженням особливостей пред­мету правового регулювання^

Що такеСЧіетод правового регулювання"? Під цим терміном розуміється спо­сіб впливу норм даної галузі права на суспільні відносини (поведінку людей), кот­рі виступають предметом правового регулювання даної галузі права^

ІМетод правового регулювання в межах тої чи іншої галузі права складається з таких елементів:

специфічного способу взаємозв'язку прав і обов'язків між учасниками врегульованих галуззю правовідносин. Наприклад, у цивільному праві суб'єкти правовідносин мають рівні права;

тої чи іншої сукупності юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин. У цивільному праві правовідносини виника­ють із договору, а в цивільно-процесуальному права - за позовом особи, якій за­вдано шкоди.

особливих способів формування змісту прав і обов'язків суб'єктів права -вони можуть виникати зокрема з договорів або нормативно-правових актів;

санкцій, способів і процедур їх застосування. Кожна галузь права має ши­рокий спектр заходів державного примусу, які можуть бути застосовані до право­порушників.

ГВ теорії права прийнято розрізняти два методи правового регулювання: метод децентралізованого регулювання і метод централізованого регулювання. Перший метод застосовується переважно в галузях приватноправового характеру й полягає в координації цілей та інтересів сторін у всіх стосунках. Другий метод, який ще називають методом імперативного регулювання заснований на відносинах субор­динації між учасниками суспільних відносин. Він викориртовується в публічно-правових галузях.^

Прийнято також виділяти три основні способи впливу права на поведінку лю­дей:

а) уповноваження - надання учаснику правовідносин суб'єктивних прав;

б) зобов'язання - накладення на учасника певного юридичного обов'язку вчи­ нити певну дію;

в) заборона - покладення обов'язку утриматися від певних дій.

Крім того, в юридичній літературі існують дві юридичні формули, на основі яких відрізняють два типи правового регулювання. Перша формула: "дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом". Це загальнодозвільний тип право­вого регулювання. Інша формула має протилежний зміст: "заборонено все, крім прямо дозволеного законом". На її основі побудований дозвільний тип правового регулювання.