Література

1. Алексеев В. В., Першиц А. И. История первобьттного общества. - М, 1990.

2. Бутенко А. П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактов-ки//Государство и право. 1993, №7.

3. Гайдар Е. Государство и зволюция. - М.,1997.

4. Знгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - т. 20.

5. История политических и правових учений / Под ред. В.С. Нерсесянца. -М.,1997

6. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права Современньїе трактовки и новьіе подходм Учебное пособие. - М., Юрист, 1999.

7. Косарев А. И Происхождение и сущность государства. - М., 1969.

8. Ленин В. И. Государство и революция // Полное собрание сочинений, т. 33.

9. Манов Г. И. Признаки государства: Новьіе прочтения. - М., 1993.

10. Мухаев Р. Т. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, исто-рии политических и правових учений. - М., 2000.

11. Толочко О. Н. Психологическая теория права Л.И. Петражицкого : Автореф. дис. на соиск. учен. степ, кандидата наук (12.00.01) / Белорус. гос. ун-т. — Минск, 1992.— 22 с.

12. Платон. Государство // Соч.. Т. 3. Ч. 1. - М., 1972.

24

Загальна теорія держави і права

Глава 4. Поняття держави та її характеристики

1. Плюралізм у розумінні держави

* Санкт-Петербурзький учений XIX ст. П. Лодій (виходець із Закарпаття), який

у 1828 р. став автором чи не першого навчального посібника з теорії держави і права у Російській імперії (з назвою "Теория общих прав, содержащая в себе фи-лософское учение о естественном всеобщем государственном праве") державу ро­зумів у такий спосіб: "Держава - це нерівне суспільство вільних людей, що об'єдналися під однією верховною владою, для досягнення загальної безпеки й благополуччя. Члени, об'єднані в одну Державу, називаються Громадянами; ті ж, ^ які не входять до об'єднання, називаються Іноземцями".

Відомий російський державознавець П. Сорокін (автор "Злементарного учеб- ника обТцеи ТйОрии праТйНГсвязи с теорией государства") у 1919 р. писав, що дер­ жава "виступає організованим союзом людей^ об'єднаних єдиною верховною вла­ дою". З його точки зору "відмінною отакою держави^^я^<^фо^жи_суспіль"ства",~є те, ию_туг_об'єдн^ючим зв'язко_м виступає підлеглість всіх його членів одній держав­ ній владі, обов'язковій для всіх^ленів суспільства, незалежно вцГїх~віру5ань І ро­ дової приналежності". {"* На думку~основоположників марксизму і, зокрема, Ф. Енгельса "держава є нічилГ"Тїїшим, як машиною для придушення одного класу іншим". Пізніше б?Ульянов-Ленін (праця "Держава і революція") уточнив: "Держава - це машина / для підтримання панування одного класу над іншим". Такий підхід, хоч і поясню- ється умовами західного суспільства XIX - поч. XX ст. з його соціальним розша­ руванням і протистоянням, все ж, на нашу думку, не зовсім адекватно відображає сутність держави початку XXI ст. 1 Нині найвідоміший Фішеровський словник права дає поняття держави як спі-

і льність, в основі структури якої лежить територія, народ і державна влада.

Серед сучасних юристів, і це природно, продовжує залишатися різноманіт-НІсть підходів до розуміння й визначення поняття держави та її ознак. У 1982 р., наприклад, іспанський дослідник, професор юридичного факультету Мадридсько-Г^унів'ет?сШету~ТТПерес-Барба Мартінес писав, що термін "держава" означає не 'всяку фс^мУгішїітІїчІної організації, а лише таку, яка виникає у новий час. На його" Ж думку, характерними ознаками держави виступають: суверенна влада, раціона­льність адміністрації, державна власність, постійна армія, релігійний нейтралітет.

І _?_5ІЦшщузькі вчені Р. Пенто і М. Гравітц вважають, що будь-яка держава хара­ктеризується такими ознаками:

а) новим типом колективної спільноти;

^територією в^р'амках національних кордонів;

в)1щділенням"в оргШгз1щїї~держави форми правління і державної служби;

25