Працівникам, що працюють у шкідливих і важких умовах праці, на даються перерви санітарно-оздоровчого призначення для обігріву, відпо чинку та ін. (ст. 168 КЗпП України). Ці перерви ходять до робочого часу і підлягають оплаті. Особливості правового регулювання надання цих перерв встановлюються у нормативно-правових актах, прийнятих як на централізованому рівні, так і в локальних нормативно-правових актах (наприклад, Правилах внутрішнього трудового розпорядку).

Пільги для працівників, що працюють у шкідливих і важких умовах, встановлюються у сфері відпочинку шляхом надання щорічної додат­кової відпустки тривалістю до 35 календарних днів, якщо вони залучені до робіт, пов’язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих ви­робничих факторів, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додат­кову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопа­да 1997 р. № 1290. Конкретна тривалість відпустки визначається за результатами атестації робочих місць за умовами праці в колективно­му, трудовому договорах.

Враховуючи наявність шкідливих і особливо шкідливих умов праці, підприємства встановлюють надбавки до основної заробітної плати з урахуванням гарантій, встановлених у законодавстві, генеральній, галу­зевих і регіональних угодах. Наприклад, за роботу у шкідливих умовах праці встановлюється доплата від 4% до 12% тарифної ставки (окла­ду), а за роботу в особливо шкідливих умовах праці - від 10% до 24% (згідно з додатком до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів Ук­раїни і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об’єднан­нями України).

Роботодавець за власні кошти може встановити інші пільги і компен­сації за роботу у шкідливих і важких умовах праці, передбачивши умови надання таких у колективному або трудовому договорах чи в локаль­них нормативно-правових актах.

4. Спеціальні гарантії прав на охорону праці жінок, неповнолітніх осіб та осіб з пониженою працездатністю

Диференціація правового регулювання охорони праці жінок зумов­люється фізіологічними особливостями жіночого організму, у тому числі у зв’язку з материнством. Норми, що регулюють охорону праці жінок,

можна поділити на дві групи:

У ті, що регулюють охорону праці всіх працюючих жінок;

• ті, що регулюють охорону праці жінок у зв’язку з їх мате­ринством.

Зміст гарантій прав на безпечні та нешкідливі умови праці усіх працюючих жінок полягає у встановленні заборони застосування їх праці на певних роботах, обмеження використання праці жінок на нічних робо­тах та встановлення граничної ваги перенесення жінками вантажів.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосуван­ня праці, жінок. Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов’язані з виконанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню.

У законодавчому порядку заборонено залучати жінок до підіймання і і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщен­ня важких речей жінками. Вага вантажу, що є допустимою для підіймання і переміщення жінками, зумовлюється характером викону­ваних робіт. Встановлено два види гранично допустимої ваги вантажу: разова та сумарна. Так, сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кожної години робочої зміни, не повинна пе­ревищувати 350 кг.

Законодавством України не допускається залучення жінок до роботи у нічний час (ст. 175 КЗпП України). Водночас встановлено винятки, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викликано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України.¹ Положення законодавства щодо обмеження зас­тосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працю­ють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.

¹ На необхідність розроблення та прийняття цього Переліку було зазначено у Програмі вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р. № 381. Нею також встановлено суб’єкти та строки виконання цього зобов’язання. Однак, станом на 2004 рік вона не вико­нана.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

205