Тема 3.

можна поділити на такі, що регулюють трудові відносини, і на такі, що регулюють відносини, тісно пов’язані з трудовими. За сферою дії нор­мативних актів - на загальні і локальні.

Найбільш поширеним є поділ нормативних актів джерел трудового

права залежно від юридичної сили актів, що містять норми трудового

права. Класифікація за цим критерієм дає можливість найбільш повного з’ясування характерних ознак і особливостей джерел трудового пра­на. Це традиційний поділ на закони і підзаконні акта. Закони при цьому можна поділити на загальні (про господарські товариства) і спе­ціальні (про охорону праці, про оплату праці). Окремо слід виділи­ти спеціалізований, кодифікований закон — Кодекс законів про працю. Підзаконні акти, в свою чергу, поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру.

2. Види джерел (форм) трудовою права

Серед законів, що виступають джерелами трудового права, основне місце, безперечно, належить Конституції України. Вона визначає прин­ципові позиції законодавця з найважливіших питань правового регулю­вання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин. Відповідні статті Конституції закріплюють основні права громадян як суб’єктів трудового права. В них встановлюються вихідні положення оплати праці, регулювання робочого часу і часу відпочинку, дисципліни праці, охорони праці, соціального забезпечення та інші.

Окрім Конституції, принципово важливими законодавчими актами, що є джерелами трудового права, можна назвати Закони України «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про господарські това­риства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», пи жа інших.

Цими актами законодавець або ж визначає сферу дії трудового зако­нодавства, або ж встановлює деякі особливості правового регулюван­ня праці на підприємствах різних форм власності.

Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприєм­ство» встановлює, що сфера застосування трудового законодавства щодо працівників цих формувань обмежується найманими працівника­ми. Праця ж членів підприємства регулюється статутним законодав­ством та згаданим законом.

Найвагоміше місце серед законодавчих актів, що виступають джерелами трудового права, належить, звичайно, Кодексу законів про пра­

ДЖЕРЕЛА (ФОРМИ) ТРУДОВОГО ПРАВА

45

цю України (КЗпП). Він є основним джерелом трудового права.

Кодекс був прийнятий ще 10 грудня 1971 р. Звичайно, що за більш як 30 років свого існування він неодноразово підлягав змінам і доповненням. Найбільш принципові зміни були внесені 27 травня 1988 р., 20 березня 1991 р., 5 липня 1991 р. Останнім часом при внесенні змін та доповнень до Кодексу законів про працю практикується попереднє прийняття спеціальних законів, які потім лягають в основу самостійних розділів кодексу. Так, За­кон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. послу­жив основою для нової редакції глави II Кодексу «Колективний договір». Подібним чином було внесено зміни до глави XI«Охорона праці» на підставі Закону «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р. та главу VII «Заробітна плата» відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня

1995. р. Однак, незважаючи на ці і деякі наступні зміни, КЗпП все ще не відповідає тим вимогам, що ставляться до правових норм, покликаних ре­гулювати працю у ринкових відносинах. Тому зараз триває робота над но­вим кодексом України про працю.

У грудні 2003 р. Верховна Рада України розпочата розгляд нового проєкта Трудового Кодексу України.

Чинний Кодекс законів про працю складається з 18 глав та 265 статей. Деякі з цих статей виключені з Кодексу на підставі відповідних Законів України. Глави III та XVI доповнені додатковими главами ІІІ-А і ХУІ-А.

Кодекс законів про працю України регулює найбільш важливі аспекти трудових правовідносин, а саме:

Глава 1. (Загальні положення) містить -* норми, що регулюють зав­дання права та обов ’язки учасників трудових правовідносин, особли­вості регулювання права деяких категорій працівників, -> застосування законодавства про працю колишніх республік СРСР, міжнародних дого­ворів і угод, нечинність умов договорів, що погіршують становище працівників, -* додаткові пільги, що можуть надаватись працівникам тощо.

Глава 2. Колективний договір закріплює норми про порядок укладання, зміст, форму колективних договорів між профспілковим комітетом (іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами) від імені трудового колективу та власником або уповноваженим органом.

Чимало правових норм, що регулюють трудові відносини різних видів, викладено в таких главах:

Глава 3. Трудовий договір.

Глава ЗА. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.

46

ТЕМА 3.