безперервної роботи у перший рік за їхнім бажанням.

Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються працівнику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком відпусток. Цей графік затверджується роботодавцем за погодженням з профспілко­вим органом. Якщо профспілкова організація відсутня на підприємстві, то графік погоджується з іншим уповноваженим на представництво органом найманих працівників.

Законодавством визначено певний порядок та умови складання гра­фіку відпусток. Зокрема, при його розробці необхідно враховувати інтереси виробництва, а також особисті інтереси працівників та можли­вості для її відпочинку. Крім того, законодавство встановлює перелік категорій працівників, яким відпустки надаються у зручний для них час, що теж має бути враховано при складанні графіку.

Право працівника на відпустку у зручний для нього час означає обов'язок роботодавця, враховуючи інтереси виробництва, надати відпу­стки працівнику у період, коли він того бажає.

Якщо працівник має право на щорічні основну та додаткову відпуст­ку, то вони можуть надаватися як одночасно, так і окремо. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може переви­щувати 59 календарних днів, а для працівників, які працюють на підзем­них гірничих об ’єктах 69 календарних днів. У тих випадках, коли прац­івник має право на щорічні додаткові відпустки на декількох підставах, то йому надається лише одна додаткова відпустка на підставі, яку він сам обирає. Це правило не застосовується, якщо у Списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р., конкретна професія чи посада позначена спеціальним значком. У цих випадках щорічні додаткові відпустки надаються за кількома підставами.

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, незалежно від графіку відпусток, у разі, якщо роботодавець не повідо­мив працівника про дату її початку не пізніше, ніж за два тижні. При цьому бажано, щоб працівник повідомляв про час настання відпустки у письмовому вигляді під розписку. Це дозволило б у випадку виникнення з цього приводу розглядати письмове попередження як доказ право­мірності чи неправомірності вимог працівника.

Перенесення відпустки на вимогу працівника передбачено також при несвоєчасній виплаті роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Згідно з частиною третьою сг. 115 КЗпП України,

152

Тема 6.

щорічна відпустка повинна бути оплачена не пізніше, ніж за три дні до її початку. Однак, в умовах економічної кризи і відсутності коштів на оплату праці, у тому числі на оплату відпусток, вимога цієї норми не завж­ди дотримується. Несвоєчасну оплату відпустки необхідно у таких ви­падках трактувати як порушення прав працівника на заробітну плату з усіма негативними наслідками для роботодавця.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або її тривалість має бути продовжена у наступних випадках, передбачених законодавством:

• тимчасової непрацездатності працівника;

• виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо на час їх виконання згідно з законодавством, він підлягає звільненню від основної роботи зі збереженням заробіт­ної плати;

• настання строку відпустки з причин вагітності та пологів;

• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

У разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання вста­новлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Заборо­нено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні додаткові відпустки за робо­ту в шкідливих і важких умовах чи з особливим характером праці.

Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частково. Поділ щорічної відпустки на частини допус­кається на прохання працівника при наявності згоди роботодавця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 ка­лендарних днів.

Відкликати працівників з щорічної відпустки допускається за законо­давством лише у наступних випадках:

для запобігання стихійного лиха, виробничої аварії і негай­ного усунення їх наслідків;

для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зіпсуття майна підприємства.

Крім того, відкликання працівника з відпустки допускається за наявності згоди самого працівника, а також за умови надання невикори­станої частини щорічної відпустки не пізніше 12 місяців після закінчен­ня робочого року, за який вона надасться. Закон також встановлює, що основна безперервна частина відпустки до відкликання має становити не менше 14 календарних днів.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ

153