особистого вкладу працівника у загальні результати праці. КТУ зале­жить від різних чинників, що можуть понижувати або підвищувати його величину. До показників, які знижують значення КТУ, можна віднести: порушення трудової дисципліни, •=>порушення техніки безпеки, <=>невиконання вказівок бригадира, майстра, •=>перевитрати ма­теріальних ресурсів, зниження якості продукції, що випускаєть­ся тощо.

Розрахунок заробітної плати проводиться шляхом ділення колектив­ного заробітку на суму коефіцієнтів всіх працівників. А вже потім базо­ва величина коефіцієнту перемножується на відповідний коефіцієнт і отримується розмір оплати праці конкретного працівника.

Тарифна система передбачає дві основні системи заробітної плати: відрядну і почасову. Система заробітної плати є способом визначення розміру винагороди за працю залежно від затрат і результа тів праці. Вибір тієї чи іншої системи оплати праці проводиться роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.

Відрядна система передбачає оплату виробленої продукції за відряд­ними розцінками. Відрадна розцінка розраховується, виходячи з тариф­ної ставки і встановленої норми праці. Така система застосовується у випадках, коли є можливість встановити кількісні показники праці в оди­ницях продукції. Відрядна система оплати праці використовується пе­реважно для стимулювання кількісних показників виробництва продукції.

На практиці застосовуються декілька варіантів відрядної системи: проста відрядна; відрядно-прогресивна; відрядна акордна. Проста відрядна система оплати праці передбачає простий спосіб обчислення заробітку кожного працівника шляхом мно­ження відрядної розцінки на кількість одиниць виготовленої продукції.

При відрядно-прогресивній системі розрахунок заробітної пла­ти працівника в межах виробничого завдання здійснюється за звичайними відрядними розцінками, а за перевиконання норм виробітку розцінки підвищуються.

Якщо використовується відрядна акордна система оплати праці, то розрахунок відрядних розцінок проводиться не щодо окремої операції чи одиниці продукції, а стосовно усього об’єму роботи.

Почасова система оплати праці ставить розмір заробітної плати пра­цівника в залежність від відпрацьованого ним часу. Вона широко засто­совується для оплати спеціалістів і керівників, тобто тих категорій пра­цівників, працю яких неможливо обчислити одиницями виготовленої про­

164

Тема 7.

дукції. За розрахунок беруться годинні або місячні тарифні ставки.

Обидві вказані системи оплати праці на практиці застосовуються у

поєднанні з різними преміальними системами для стимулювання висо­копродуктивної, якісної праці.

Преміальні системи використовуються для додаткового матеріаль-

і юго заохочення працівників. Вони передбачені спеціальними Положен­нями про преміювання, що затверджуються роботодавцем за погод­женням з профспілковим органом. На практиці положення про премію­вання є додатками до колективного договору.

Одним з видів стимулювання працівників є виплата винагороди за результатами роботи підприємства за рік. Положення про порядок виплати винагороди за результатами річної роботи затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом і може так само бути додатком до колективного договору. У цьому положенні визна­чається розмір винагороди за підсумками річної роботи та умови її виплати.

Трудове законодавство, встановлюючи гарантії захисту трудових прав найманих працівників, регулює заробітну плату при відхиленні від нор­мальних умов. Зокрема, коли виконуються роботи різної кваліфікації при почасовій оплаті праці, застосовуються ставки оплати роботи вищої ква­ліфікації. При відрядній оплаті праці заробітна плата нараховується за розцінками роботи, яка виконується. Якщо працівник виконує роботу, яка тарифікована нижче від присвоєного йому розряду, то йому випла­чується міжрозрядна різниця, тобто різниця між тарифною ставкою і розрядом виконуваної роботи. Ст. 104 КЗпП України зазначає, що вип­лата міжрозрядної різниці, та умови такої виплати встановлюються в колективному договорі. Ці умови можуть бути визначені також у трудо­вому договорі, або ж у локальних правових актах.

Якщо працівник виконує надурочні роботи, то заробітна плата випла­чується у подвійному розмірі. У подвійному розмірі оплачується робо­та у вихідні, святкові і неробочі дні.

У випадку суміщення професій, а також виконання обов’язків тимча­сово відсутнього працівника, проводиться доплата до заробітної плати. При цьому ст. 105 КЗпП України визначає, що розміри доплат за сумі­щення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутн ього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

За роботу в нічний час працівнику проводиться доплата згідно з пра- вилами ст. 108 КЗпП України, тобто у розмірі, який визначається колек-

165