Тема 1

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

1. Предмет трудового права.

2. Метод правового регулювання трудових відносин.

3. Принципи трудового права.

4. Функції трудового права України.

5. Система трудового права України.

1. Предмет трудового права

В теорії права вироблено спеціальні критерії, за допомогою яких здійснюється поділ усієї системи права на окремі самостійні галузі. Такими критеріями є:

1. предмет правового регулювання;

& метод;

Ф принципи права;

Ф наявність системи законодавства;

Ф зацікавленість законодавця у виділенні окремої галузі тощо. Більшість з цих критеріїв мають другорядне значення, а деякі можуть бути навіть об’єктом спору. Але основним і чи не єдиним критерієм, що не викликає сумніву, є предмет правового регулювання.

Ф Предмет правового регулювання складають якісно відособ­лені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягаєть­ся за допомогою норм певної галузі. В трудовому праві ними, в першу чергу, виступають трудові відносини.

Однак, у суспільстві існує декілька видів трудових відносин. Чи всі вони повинні регулюватися нормами трудового права? У радянській науці трудового права вважалося, що підставою розмежування сфери дії тру­дового права, тобто визначення тих трудових відносин, на які поширюється законодавство про працю, є форма власності, у межах якої виникають ці трудові відносиш. А оскільки основними формами власності були тоді державна і колгоспно-кооперативна, то називали два види тру­

н

Тема 1.

дових відносин:

- трудові відносини робітників і службовців;

- трудові відносини колгоспників.

Відповідно до ст.З Кодексу законів про працю (КЗпП) України ста­рої редакції, об’єктом правового регулювання виступали тільки трудові відносини робітників і службовців і саме вони складали основу предме­та трудового права. Трудові відносини колгоспників трудовим правом не регулювались. їх правове забезпечення досягалось за допомогою норм інших галузей права - колгоспного та аграрного.

Однак сучасне законодавство не містить спеціальних норм про фор­ми власності. А Конституція України розрізняє приватну, ^дер­жавну, ^комунальну власність без зазначення їх форми.

Як же бути за цих обставин? Які трудові відносини слід вважати та­кими, що виступають об’єктом регулювання нормами трудового права?

На перший погляд, відповідь на це питання закладено в ст.З КЗпП України в редакції від 5 липня 1995 р. Вона гласить: «Законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності». Отже, буквально сприй­нявши зміст цієї статті, можна зробити висновок, що для трудового за­конодавства тепер не існує проблеми видів трудових відносин. Усі вони підпадають під сферу регулювання трудовим правом. Але такий висно­вок не можна вважати обгрунтованим з огляду на деякі суттєві обста­вини.

По-перше, якщо трудове право регулює всі трудові відносини неза­лежно від форми власності, на якій вони базуються, то як бути з праців­никами - членами виробничих кооперативів, які працюють, не уклада­ючи трудового договору? Адже підставою виникнення трудових право­відносин, на яких базуються правовідносини щодо робочого часу і часу відпочинку, зарплати і дисципліни праці, тобто все те, що лежить в ос­нові трудового права, якраз і є трудовий договір, що, згідно зі ст.21 КЗпП України, укладається між працівником і власником підприємства.

По-друге, ще за часів, коли в суспільстві панували дві форми власності й коли ніхто не сумнівався, що трудове право на колгоспи не поширюєть­ся, в колгоспах застосовувався КЗпП. Однак, особливої уваги цьому не надавали, адже сфера його дії обмежувалася тут тільки вузьким колом

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

9

осіб, котрі працювали у колгоспі згідно з трудовими договорами.

• Отже, якщо і за часів старої редакції ст. З КЗпП України, і тепер, трудове законодавство фактично поширювалося і по­ширюється на підприємства усіх форм власності та були і є працівники, які, виступаючи суб’єктами трудових відносин, не укладали при цьому трудового договору, то, очевидно, не фор­ма власності повинна визначати сферу застосування норм трудового права, а щось інше.

Аналіз сучасного стану трудових відносин виявляє різні підстави їх фактичного виникнення і, залежно від цього, різний ступінь їх правового забезпечення. В кооперативах, наприклад, можна виділити два види трудових відносин:

• між членами кооперативу (власниками) і органами управ­ління кооперативу;

• між найманими працівниками (не власниками) і тими ж орга­нами управління.

Підставою виникнення перших відносин є вступ громадянина у чл е­ни кооперативу з наступним визначенням його трудової функції, а підста­вою виникнення других - трудовий договір або договір найму.

У збройних силах, органах внутрішніх справ, службі безпеки У країни та деяких інших відомствах працюють або служать особи, які отриму­ють зарплату, мають встановлений режим робочого часу, їм надають­ся відпустки і т. п., але трудове право на відносини праці цих осіб не поширюються. До них застосовується інше законодавство: Закон Ук­раїни «Про міліцію», Закон України «Про службу безпеки» тощо.

Отже, не форма власності є критерієм поділу трудових відносин на окремі види, а підстави виникнення цих відносин. Залежно від того, які юридичні факти породжують трудові відносини, можна говорити про різновиди останніх. Відносини власності, відношення працівника до за­собів виробництва впливають безпосередньо на юридичне оформлен­ня факту виникнення трудових відносин. На підприємствах державної форми власності трудові відносини можуть виникати лише на підставі трудового договору у різних його формах. Працівники не є його власни-ками і залучаються до роботи шляхом найму через укладення трудового договору. На підприємствах, що базуються на інших формах влас­ності, цей варіант так само застосовується щодо працівників - не влас­