Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам щорічна основна відпустка надає ться тривалі­стю до 56 календарних днів. Порядок надання відпустки працівникам зазначених категорій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. Тривалість такої відпустки диференціюється залежно від посади, яку обіймає працівник, від 28 до 56 календарних днів. Право на відпустку мають працівники дошкільних закладів освіти, позашкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, ви­щих закладів освіти, закладів післядипломної освіти, навчально-мето­дичних центрів і кабінетів, науково-дослідних та інших наукових уста­нов і організацій, науково-дослідних та наукових підрозділів установ, орга­нізацій, підприємств, якщо їхня посада передбачена у названій поста­нові Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.

Недоліком Закону України «Про відпустки» можна вважати те, що у ньому тривалість щорічної відпустки не встановлюється в залежність від тривалості стажу роботи працівника, за винятком окремих категорій працівників, що передбачено ст. 6 цього закону. Законодавством бага­тьох європейських держав встановлено, що тривалість основної щорічної відпустки залежить від тривалості трудових відносин кожного працівни­ка. їм гарантується відпустка мінімальної тривалості, незалежно від трудового стажу, але у подальшому, чим довше працює особа на підприємстві, тим більшої тривалості надається їй щорічна відпустка. При цьому відпустка виконує також своєрідну функцію стимулювання тривал ої роботи у одного роботодавця.

Вітчизняне законодавство, не враховуючи пропозицій вчених-юристів, все ж залишило поза увагою залежність тривалості відпустки від стажу роботи, а тому складається ситуація, коли і молоді, щойно прийняті на роботу працівники, і особи, що мають стаж 10-15 років роботи на підприємстві, отримують за загальним правилом щорічну відпустку однакової тривалості.

2. Щорічні додаткові відпустки

Крім щорічної основної відпустки, трудове законодавство У країни пе­редбачає також надання для певних категорій працівників додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки, згідно з закону «Про відпустки», існують двох видів: за роботу в шкідливих та важких умовах праці та за особливий характер праці.

146

Тема 6.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах

праці передбачена для працівників, які залучені до робіт, пов'язаних

негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Список виробництв, цехів, професій і посад в шкідливих і важких умовах праці, зайнятість працівника на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 17 листопада 1997 р. у редакції постанови від 13 травня 2003 р.

'Законом встановлена загальна тривалість цієї відпустки до 35 кален­дарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається колектив­ним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Тим не менше, цією ж постановою від 13 травня 2003 р. передбачено макси­мальну тривалість такої відпустки для кожного виробництва, професії і посади, що очевидно суперечить п. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки» і обмежує права роботодавця та трудового колективу на вста­новлення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за робо­ту в шкідливих та важких умовах праці.

Право на цю і порічну додаткову відпустку мають лише ті працівники, що виконують роботи, передбачені вже згадуваним Списком вироб­ництв, цехів, професій і посад в шкідливих і важких умовах праці, залучення працівників до робіт, за які надається право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від І } травня 2003 р.

Якщо працівник виконує роботу, яка міститься в Списку, то право на щорічну додаткову відпустку за шкідливі і важкі умови праці він мати­ме при умові, що підприємство чи виробництво, на якому він працює, і належить до відповідної галузі економіки.

Якщо ж конкретна професія чи посада передбачена розділом “За­гальні професії за всіма галузями господарства", то додаткова відп устка надається незалежно від того, в яких цехах чи виробництвах виконують роботи конкретні працівники.

У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конкретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпустку кори­стуються всі працівники, які там працюють.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку за роботу в шкідливих умовах праці, зараховуються дні, коли він був фактично зайнятий на роботах в шкідливих і важких умовах праці не менше половини тривалості робочого дня.

ІІРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ

147