сягнення пенсійного віку». Тобто проблема граничного віку у сфері трудової правосуб’єктності вирішена на користь зняття будь-яких об- межень трудових прав працівників.

Ще однією ознакою, яка характеризує правосуб’єктність працівників за трудовим правом, є стан здоров’я. 1 якщо в кримінальному чи адмі- ністративному праві стан здоров’я беруть до уваги, визнаючи особу неосудною, що веде в такому разі до фактичної втрати правосуб’єкт- ності, а в цивільному праві він може бути використаний при визнанні особи за рішенням суду недієздатною, то у трудовому праві стан здо- ров’я має зовсім інше значення. Йдеться не про стан здоров’я як юри- дичний факт, що може бути підставою для припинення, наприклад, тру- дового договору чи переведення на іншу, легшу роботу, а про, власне, сам стан здоров’я як одну з характерних ознак суб’єкта трудового пра-

ва працівника.

Увага! Стан здоров ’я як ознаку су б ’єкта

трудових правовідносин беруть до уваги і врахо-

— вують не лише з метою встановлення фізичної та психо-

фізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю чи посадою, а й тоді, коли негативний стан

здоров’я працівника може небажано позішчитися на здоров’ї

інших осіб під час виконання таким працівником

функцій з обслуговування населення.

Згідно зі Законом України «Про забезпечення санітарного та епі­демічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., обов’яз­кові попередні і періодичні медичні огляди повинні проходити працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчуван­ня і торгівлі, водопровідних споруд,ліку вально-профілактич­них, дошкільних і навчально-виховних закладів, об’єктів кому­нально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення хар­чових отруєнь тощо.

За певних обставин на реалізацію громадянами своєї правосуб’єкт­ності має вплив судимість, проте тільки в тому випадку, коли вона на­стала внаслідок кримінального покарання за корисливі злочини, і коли особа претендує на посаду, пов'язану з матеріальною відповідал ьністю. Я кщо ж, відповідно до рішення суду, за вчинення адміністративного пра­вопорушення особі призначено покарання у вигляді позбавлення спе­ціального права (наприклад, права керування транспортними засобами чи права полювання) або, згідно з вироком суду, за вчинення злочину

36

Тема 2.

заборонено займати певні посади чи займатися певного діяльністю, то

1. у і ми маємо лише часткове обмеження трудової дієздатності громадян на певний строк. Сама по собі така перешкода автоматично зникає

під впливом терміну, на який призначено покарання, за винятком випадків, коли беруть до увага судимість за вчинений раніше злочин.

Такими, відповідно до чинного законодавства, є ознаки, що більшою або меншою мірою впливають на трудову правосуб’єктність працівників. Ставши суб’єктом трудового права, громадянин-працівник набу­ває для себе цілого комплексу прав та обов’язків, які характеризують і його правовий статус у системі суспільної організації праці.

3. Роботодавці як суб’єкти трудових правовідносин

Одним з основних суб’єктів трудових правовідносин вважається ро­ботодавець. На відміну від працівника він є більш універсальним суб’єктом трудового права, оскільки бере участь не тільки у власне трудових відносинах (індивідуальних), а й у колективно-трудових та інших правовідносинах, що тісно пов’язані з трудовими. Це насамперед пра­вовідносини з органами працевлаштування, з органами, що виконують нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, з органа­ми, які розглядають індивідуальні і колективні трудові спори та ін.

Поняття роботодавець є порівняно новим у трудовому праві Украї­ни. І поки що воно вживається здебільшого в науці трудового права, а не у трудовому законодавстві. Чинний Кодекс законів про працю та­кого поняття не застосовує, незважаючи на всі зміни, що були до нього внесені. Є ряд нормативних актів, які так чи інакше застосовують цей термін, а у деяких з них навіть зроблено спробу дати його визначення. Застосування цього терміна для позначення сторони трудового догово­ру передбачає і проект нового Кодексу України про працю.

В буквальному розумінні роботодавець - це той, хто надає роботу. Але в понятійному апараті трудового права треба оперувати не побуто­вим значенням слова і навіть не загальноюридичним терміном робо­тодавець.

Надавати роботу на законних підставах можна і спираючись на ци­вільно-правові угоди (договір підряду, доручення, перевезення тощо) або на основі адміністративно-владних повноважень (виправні роботи). Ро­ботодавцем виступає правління чи інший орган кооперативу щодо членів кооперативу або фермер, який залучає свою сім’ю до роботи у фер­мерському господарстві на підставі сімейно-трудових стосунків та ін.

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

37