зобов’язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець відповідно зобов’язаний виплачувати працівникові заробі тну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодав­ством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Власне трудові правовідносини за своїм складом теж не є простими, їхніми елементами називають правовідносини &робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, ^трудової дисципліни і охорони праці. Всі ці елементи випливають із визначення поняття трудових правовідно­син на підставі ст. 21 КЗпП. Зокрема, правовідносини робочого часу виникають після укладення трудового договору на підставі правової норми, яка визначає нормальну тривалість робочого часу протягом тиж­ня. Угодою сторін може бути обумовлено застосування неповного ро­бочого тижня.

Другу групу трудових правовідносин становлять колективно-тру­дові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). їх ще називають організаційно-управлінсь­кими правовідносинами між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем, хоча більш відомі вони саме як колективно-трудові. Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслу­говування власне трудових правовідносин, відрізняються суб’єктним складом та підставами виникнення. У такому значенні вони виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати навіть у масшта­бах усієї країни. Йдеться насамперед про правовідносини соціально­го партнерства, які виникають на національному рівні в результаті проведення переговорів, погодження взаємних інтересів та укладення Генеральних угод.

Правовідносини працевлаштування традиційно входять в систему тру­дових правовідносин. Вони виникають у результаті пошуку роботи гро­мадянином і, як зазначено в літературі, становлять єдність трьох взає­мопов’язаних, але відносно самостійних правовідносин:

• між органом працевлаштування і громадянином, який звер­нувся з заявою про працевлаштування;

• між органом працевлаштування і роботодавцем, який по­требує кадрів;

• між громадянином і роботодавцем, до якого він скерований на роботу органом працевлаштування.

Окрему групу у структурі трудових правовідносин становлять право-

32

Тема 2.

відносини навчання і перекваліфікації на виробництві. І хоча питома вага таких правовідносин в умовах економічної кризи суттєво знизилась, вони ще ще продовжують фігурувати як відносини, що тісно пов’язані з трудовими, формуючи предмет трудового права. Особливістю цих правовідносин є те, що вони здебільшого існують разом із власне тру- ) юними правовідносинами, не зупиняючи і не перериваючи останніх.

Ще однією особливістю правовідносин навчання і перекваліфікації на виробництві є те, що їх суб’єктний склад такий же, як і у власне трудових правовідносин. Тільки скерувавши працівника на навчання до іншої організацїї, з’являється новий їх учасник - адміністрація навчального закладу. Але і тут виникає специфіка, оскільки навчання працівника відбу- вається після укладення договору про проведення навчання між роботодавцем, у якого працює працівник, та адміністрацією навчального закладу, де він навчатиметься. Тому на час навчання відбувається нібито передача роботодавцем частини повноважень адміністрації до згаданого навчального закладу.

Увага! / Правовідносини, що виникають з приводу

нагляду і контролю за дотриманням трудового

/ законодавства, мають чітко виражений пубпічно-

правовий характер. Вони постають у результаті виконання

уповноваженими державними і профспілковими органами спеціальних

функцій з нагляду і контролю за охороною праці на підприємствах, в установах, організаціях та дотриманням трудового законодавства.

Наявність зазначених правовідносин в структурі трудових є

відповідною гарантією існування всіх інших і

передусім власне трудових правовідносин.

Ще одним видом трудових правовідносин є правовідносини, що вини­кають з приводу розгляду трудових спорів. Іноді їх називають проце­суально-трудовими, хоча більш прийнятною є назва процедурно-тру­дові правовідносини. Адже, як зазначається у літературі з цивільно- процесуального права, цивільний процес характеризується насамперед стадійністю його розвитку. І таких стадій (етапів), на яких відбувається розгляд цивільної справи, налічується близько семи. На відміну від ци­вільного процесу, вирішення трудової» спору уповноваженим органом не має таких чітко визначених стадій, хоча Кодекс законів про працю визначає спеціальну процедуру розгляду індивідуальних трудових спорів. Тому в даному випадку можна говорити про процедурно-трудові право­відносини, тобто такі, що виникають під час розгляду трудового спору комісією з трудових спорів.

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

зотп

33