них договорів. Укладаючи їх, працівник бере на себе зобов’язання пра­цювати на підприємстві протягом конкретного терміну. Такий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за взаємною згодою сторін. Цей термін може бути визначений або певним часовим (календарним) відрізком, або ж закінчення договору зумовлюється на­станням конкретного юридичного факту, наприклад, виходом на роботу жінки, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною, чи повернен­ням працівника, що був обраний на виборну посаду тощо. Строк трудо­вого договору може також визначатися терміном виконання певної ро­боти. В наказі про укладення строкового трудового договору обов’яз­ково повинна міститись вказівка про його строковий характер.

Ст. 23 КЗпП України встановлює правило, згідно з яким строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням харак­теру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Тим самим, сфера укладення строкових трудових договорів обмежена.

Тимчасовий характер виконуваної роботи означає, що вона є такою, оскільки не може тривати постійно (сезонні роботи, які виконуються протягом сезону, тривала відсутність працівника, за яким зберігається місце роботи чи посада). Наприклад, строковий трудовий договір укла­дається для заміщення відсутнього працівника, який довгий час хворіє і за ним зберігається посада, або ж тоді, коли жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Умови виконуваної роботи вказують передусім на умови самої праці, яка може відбуватися не за місцем постійного проживання або ж в особ­ливо шкідливих чи небезпечних умовах.

Строковий трудовий договір може бути укладений і тоді, коли цьог о вимагають інтереси працівника.

Серед договорів, які безпосередньо впливають на факт виникнення трудових правовідносин, особливе місце займає контракт.

Він отримав своє юридичне оформлення у трудовому праві з березня 1991 р., коли було внесено доповнення до ст. 21 КЗпП. У третій частині цієї статті контракт визначається як особлива форма трудового догово­ру, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і органі­зації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достро­кового, можуть встановлюватися угодою сторін.

80

Тема 5.

Я к бачимо, законодавець трактує контракт насамперед як особливу форму трудового договору. Та, вочевидь, це не зовсім правомірно, хоча і) з огляду на те, що формою вважається зовнішній вияв будь-якого яви­ща, пов’язаний з його сутністю і змістом. А за формою трудовий договір, як вже зазначалося, укладається переважно письмово. Правило ж ст. 24 КЗпП України про те, що контракт обов’язково укладається у письмовій формі, практично знімає проблему щодо юридичної природи цієї підстави виникнення трудових правовідносин. Тому контракт-це, Найвірогідніше, вид трудового договору, а не його форма.

Контракт спрямований передусім на виявлення ініціативності та са­мостійності працівника, а одним зі шляхів максимальної від дачі праців­ником індивідуальних здібностей та професійних навичок є визначення у контракту відповідного рівня оплати праці та матеріального забезпе­чення із врахуванням складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності роботодавця-підприємця. Контракт може містити положення щодо основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсацій та інших грошових матеріальних виплат, які не передбачені актами чинно­го законодавства або які встановлюються понад нормами, передбаче­ними згаданими актами).

Сторонам надається право визначення порядку встановлення розмі­ру заробітної плати. Для підвищення зацікавленості працівника рекомен­дується встановлювати не мінімальний розмір майбутньої заробітної плати з наступним її підвищенням, а передбачити середній рівень з виз­наченням випадків її збільшення або зменшення. У будь-якому разі вип­лати, що встановлюються контрактом, не повинні бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним дого­вором, та залежать від виконання умов контракту.

Строк контракту є однією з його умов і, оскільки контракт-це завж­ди строковий договір, то лише з огляду на цю обставину його можна вважати угодою, що в основі своїй погіршує правове становище праців­ника.

Термін контракту визначається за угодою сторін. Тому в самому кон­тракті вони можуть передбачити будь-яку тривалість трудових відно­син аж до автоматичної пролонгації його на наступний строк, якщо жод­на зі сторін не виявить бажання припинити контракт за п. 2 ст. 36 КЗпП після закінчення терміну договору.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

бОТП

81

Сплив строку, на який було укладено контракт, є лише однією із підстав для припинення існуючих на його основі трудових правовідносин. Контракт може бути розірваний достроково й за наявності інших підстав, що визначені чинним законодавством (ст.ст. 36,37,39,40,41 КЗпП). У частині третій ст. 21 КЗпП передбачено, що за угодою сторін у самому контракті можуть бути передбачені умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

У більшості випадків на практиці з огляду на існуючі нормативні акти, які були прийняті Кабінетом Міністрів д ля впорядкування кон трак тної форми найму на роботу, це правило трактується як можливість вста­новлювати у контракті додаткові, стосовно визначених на законодав­чому рівні, підстави дострокового припинення трудових правовідносин.

Серед різноманітних видів трудових договорів особливо слід виділ и­ти трудовий договір з надомниками.

Надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи особистою працею за місцем свого проживання. Особ­ливості цього виду договору визначаються "Положенням про умови праці надомників”, що затверджене 29 вересня 1981 р. ще Держ- компраці СРСР та ВЦРПС. Надомники виконують роботу, використо­вуючи матеріали і засоби праці власності роботодавця, або придбані за його рахунок. Праця надомників, як правило, використовується для ви­робництва товарів споживання, а також при наданні окремих видів по­слуг.

Переважне право на укладення трудового договору на дому надається жінкам, що мають віком дітей до 15 р.; інвалідам незалежно від групи і причини інвалідності; #пенсіонерам; 0 особам, яким рекомендована праця в домашніх умовах за станом здоров'я згідно з медичним висновком; * особам, які доглядають за інвалідами або іншими членами сім’ї, що потребують догляду, в тому числі жінкам, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною;особам, які зайняті на сезонних роботах (в міжсезонний період); студентам.

На тих надомників, які раніше не працювали, трудові книжки заво­дяться після здачі ними першого виконаного завдання.

Перед укладенням трудового договору з надомниками обстежують­ся їх житлово-побутові умови. Для цього створюється відповідна комі­сія, до якої входять представники роботодавця і профспілкового органу підприємства, а у випадках, передбачених законом - представники са-

82 ТЕМА 5.

нітарного і пожежного нагляду. Лише після позитивного висновку комісії про те, що житлово-побутові умови дозволяють надомну працю, з осо­бою укладається трудовий договір у письмовій формі.

Конкретний вид роботи для надомників визначається з урахуванням і їх професійних навиків і с тану здоров’я. Забороняється також доручати надомникам роботи, які створюють незручності для сусідів.

Строковими за своїм характером є трудові договори з тимчасовими

2. а сезонними працівниками.

Тимчасовими вважаються особи, прийняті на роботу на термін до

3. місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників - до 4 місяців.

особливості трудових відносин з ними визначені Указом Президії Вер­ховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 р. «Про умови праці тимчасо­вих працівників і службовців». Особи, які приймаються на роботу як тимчасові працівники, повинні бути про це попереджені при укладенні трудового договору. Це ж зазначається і у наказі або розпорядженні про

прийом на роботу. Для них не встановлюється випробу ванн я при прий­нятті на роботу.

Сезонними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір на певний сезон. Сезонні роботи через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує 6 місяців.

Існує спеціальний перелік сезонних робіт та сезонних галузей. Він був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. Такими зокрема є роботи, що виконуються в лісовій промис­ловості, лісовому господарстві, у торф’яній промисловості, сільському господарстві, переробних галузях промисловості, а також роботи в санітарно-курортних закладах і закладах відпочинку.

При укладенні трудового договору з сезонними працівниками засто­совуються правила, визначені, як і у випадку з тимчасовими працівни­ками, Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робі­тників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 верес­ня 1974 р., а також «Положенням про порядок організації сезонних робіт», яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України 7 квітня 1998 р.

Особи, які приймаються на сезонні роботи, попереджуються про се­зонний характер трудових відносин і про це зазначається у наказі чи розпорядженні про прийом на роботу. Випробовування щодо цієї кате­горії працівників також не встановлюється.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

83