ником може як громадянин України, так і іноземний громадянин чи осо­ба без громадянства. Однак законодавством встановлюється певні об­меження при прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без гро­мадянства. Це зумовлено двома основними чинниками:

потребою захисту інтересів держави (державна служба, роботи, пов’язані з державною таємницею тощо);

Ь необхідністю захисту вітчизняного ринку робочої сили.

Різні законодавчі акти доволі неоднозначно підходять до визначення другої сторони трудового договору. На відміну від КЗпГІ України, Трудовий кодекс Російської Федерації, що вступив у силу з 1 лютого 2002 р., містить визначення поняття “роботодавець ”, називаючи та­ким фізичну або юридичну особу.

У новій редакції Закону України «Про охорону праці» від 21 листо­пада 2002 р. під роботодавцем розуміється «власник підприємства, установи, організації або уповноважені™ ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка викори­стовує найману працю» (ст. 1).

Очевидно, що це визначення найповніше відображає юридичну при­роду другої сторони трудового договору в умовах ринкової економіки.

Саме юридична особа є власником підприємства, установи чи орга­нізації і діє у правовідносинах через уповноважені органи (директора, керуючого, голову правління і т.д.), залишаючись при цьому фактичною стороною договірних зобов’язань, у тому числі і трудових.

Якщо найм на роботу на підставі трудової о договору здійснює фізич­на особа, то саме вона вважатиметься роботодавцем. Загальні умови участі фізичних осіб у трудових правовідносинах як роботодавців співпа­дають в основному з цивільною правосуб’єктністю фізичних осіб.

• Отже, трудовий договір - це двостороння угода, за якою пра­цівник зобов’язується особистою працею виконувати обумов­лену договором роботу з дотриманням встановленого трудо­вого розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові відповідну заробітну плату та забезпечити на­лежні умови праці, визначені трудовим законодавством, колек­тивним договором та угодою сторін.

Як бачимо, трудовий договір виражається у взаємних зобов’язаннях сторін. Суть цієї зобов’язальної угоди полягає у тому, що працівник бере на себе зобов’язання працювати на роботодавця в обмін на заробітну плату, обов’язок виплати якої роботодавцем гарантується державою.

Основними характерними ознаками сучасного трудового договору вважаються насамперед: добровільність, відплатність та рівність сторін.

66

Тема 5.

Для трудового договору законодавством передбачено, як правило, письмову форму. Однак, редакція ст. 24 КЗпП України, яка регламентує укладеннятрудового договору в частині визначення форми договору потребує вдосконалення. Адже, встановивши, по суті, письмову форму основною, законодавець логічно мав би передбачити винятки із загаль­ною правила. Тобто назвати випадки, коли можливе укладення трудового договору в усній формі. Натомість, у цитованій статті зроблено все навпаки - подаються випадки, коли дотриманім письмової форми є обов’язковим. І це при тому, що письмова форма є переважною (основ­ною) при укладенні трудового договору.

Ст. 24 КЗпП України, як вже зазначалося, подає перелік випадків, к і ши дотримання письмової форми трудового договору є обов’язковим: а при організованому наборі працівників; а при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; а при укладенні контракту;

я у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудово­го договору у письмовій формі;

н при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

о при укладенні трудового договору з фізичною особою; а в інших випадках, передбачених законодавством України. Щодо організованого набору працівників, то укладення трудового до­говору тут частково регулюється постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про переселення сімей в сільську місцевість та організова­ний набір робітників» від 14 жовтня 1991 р., а також Законом України «Про зайнятість населення». Організований набір проводиться орга­нами державної служби зайнятості, які укладають договори, що перед­бачають умови переселення громадян, а також за дорученням робото­давців підписують трудові договори. Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються фактично через посередника орган зайнятості, який виступає від імені роботодавця.

При укладенні трудового договору про роботу в районах з особливи­ми природними, географічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров’я необхідно керуватися Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота на яких пов’язана з підвище­ним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням чи виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, згідно з

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

67