5. Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за його порушення і невиконання

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпо­середньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними пред­ставниками. У разі здійснення контролю, сторони зобов’язані надавати необхідну інформацію. Органи, які підписали колективний договір, що­річно, в строки, передбачені у ньому, звітують про його виконання.

Законодавством не передбачено відповідальність сторін за невико­нання чи неналежне виконання колективного договору. Проте щодо фізич­них осіб, на яких покладено обов’язки виконання колективного догово­ру, незалежно від того, чи представляють вони роботодавця, чи найма­них працівників, встановлено і дисциплінарну, і адміністративну відпові­дальність.

На осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші упов­новажені органи і з вини яких порушено чи невиконано зобов’язання за колективним договором, накладається штраф у розмірі до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян і вони також несуть дисци­плінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

За вимогою профспілок, іншого уповноваженого органу роботодавець зобов’язаний вжити заходи, передбачені законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання за колек­тиві іим договором.

Діючим законодавством передбачена відповідальність за порушення

і невиконання колективного договору. Так, згідно зі ст. 45 КЗпП України,

60

Тема 4.

на вимогу профспілкового органу роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником, якщо він порушує законодавство ^про пра­цю, ^про колективні договори і угоди.

Також встановлена відповідальність навіть за ухилення від участі в

переговорах про підготовку колективного договору. Так, на осіб, які пред­ставляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені органи і ухиляються від участі в переговорах про укладення, зміну або допов­нення колективного договору чи навмисно порушили строк, визначений для цього, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф у розмірі десяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про колективні договори й угоди визначається статтями 4141²,41³ Кодек­су України про адміністративні правопорушення, які були внесені Законом від 19 січня 1995 р.

Треба домагатися, щоб на практиці було досягнуто виконання заходів колективного договору в повному обсязі, щоб дії адміністрації і профко­му щодо контролю за реалізацією договору були постійними і ефектив­ними. Такий підхід ст ане запорукою попередження трудових конфліктів

і суперечок.

5. Соціальне партнерство

Ф Під соціальним партнерством розуміють систему відносин між роботодавцями, найманими працівниками та органами оержави, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин.

Основними формами соціального партнерства є:

проведення спільних консультацій;

введення колективних переговорів щодо регулювання соціаль­но-трудових відносин;

укладення колективних договорів і угод;

розгляд і вирішення претензій та розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами.

Оскільки в умовах економічної кризи в суспільстві спостерігається соціальна напруженість, то, зрозуміло, що основним завданням співро­бітництва соціальних партнерів є забезпечення соціального миру в суспільстві. З цього випливає і мета соціального партнерства:

• зниження гостроти соціальних конфліктів, сприяння погод-

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

61

Женню інтересів роботодавців і найманих працівників;

• забезпечення активної ролі держави в переговорному про­цесі з питань встановлення умов праці;

• забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців або уповноважених ними органів у покращенні еко­номічного становища і сприяння взаєморозумінню між ними;

• забезпечення умов праці і життя працівників.

Поняття «соціального партнерства» є новим для трудового права України. У країнах з розвиненою ринковою економікою впроваджуються два види соціального партнерства. В тих країнах, де роль держави в регу­люванні трудових відносин порівняно невелика (СІЛА, Канада, Великоб­ританія тощо), практикується двостороннє співробітництво соціальних партнерів або, ж його ще називають, «біпартизм». Колективні перегово­ри ведуться між роботодавцями і професійними спілками, інтими органі­заціями трудящих, держава в такі переговори майже не втручається, хоча може виступати арбітром або посередником при виникненні соціальних конфліктів. Однак, це не означає, що при двосторонньому співробітництві держава повністю самоусувається від регулювання трудових відносин. Вона регулює умови ведення колективних переговорів, здійснює частко­во організаційно-технічне забезпечення цих переговорів.

Більш поширене тристороннє співробітництво, «трипартизм», зок­рема у Франції, Німеччині, Австрії і в багатьох інших країнах. Тут, крім роботодавців професійних спілок, активну роль при проведенні колек­тивних переговорів відіграє держава. Вона виступає самостійною сто­роною в особі державних органів (як правило, це Міністерство праці соціальної політики чи інші аналогічні органи виконавчої влади). При тристоронньому співробітництві держава на законодавчому рівні вста­новлює рад мінімальних соціальних гарантій. Крім того, держава вста­новлює правила ведення колективних переговорів, порядок висунення представників від сторін на переговори, відповідальність за недо тримання вимог колективних договорів. Саме така форма соціального партнер­ства отримала своє поширення в країнах СНД, зокрема в Україні.

У нашій державі система соціального партнерства почала скла­датись з прийняттям Указу Президента України «Про Національну раду соціального партнерства» від 27 квітня 1993 р. Відповідно до нього утворено Національну раду соціального партнерства, накрес­лено завдання і визначено принципи соціального партнерства:

^ взаємна повага і довіра соціальних партнерів; рівність сторін соціального партнерства;

•=> всеохоплюючий характер соціального партнерства;

62 ТЕМА 4.

<=> відповідальність соціальних партнерів за виконання прий­нятих ними рішень і досягнутих домовленостей.

І Іодальшими кроками до формування системи соціального партнерства стало прийняття Законів України «Про колективні договори і угоди, «Про оплату праці», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Предметом соціального партнерства є узгодження інтересів з питань ' . оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, Похорони праці, Зай­нятості, Асоціального забезпечення, а також гарантій свободи асоці­ацій та об’єднань, <=>.захисту від дискримінсщїі, розробка проектів актів законодавства, що стосуються соціально-трудових відносин та ін.

Соціальне партнерство в Україні здійснюється на 0 національному,

галузевому\ 0регіональному і 0виробничому рівнях, при чому на перших трьох - на тристоронній, а на виробничому рівні - на двосторонній основі.

На національному рівні сторонами соціального партнерства є Кабінет Міністрів України, Конфедерація роботодавців України та всеукраїнсь­кі профспілки і профоб’єднання. Ними на 2004-2005 рр. підписана Генеральна угода. Вона спрямована на удосконалення колективно- договірного регулювання соціально-трудових відносин, розвиток соц­іального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій пра­цівників і роботодавців. На галузевому рівні такими сторонами є об’єднання відповідних галузевих профспілок, організації роботодавців відповідної галузі і центральні органи державної виконавчої влади, на регіональному - об’єднання профспілок або інші уповноважені на пред­ставництво об’єднання працівників відповідного регіону, об’єднання роботодавців цього ж регіону і місцеві органи державної виконавчої влади та виконавчі комітети органів місцевого самоврядування і на виробничому рівні - одна або декілька профспілок чи інша уповнова­жена особа, яка визначається загальними зборами найманих працівни­ків підприємства, установи, організації, і роботодавець.

Увага! -—■—Зміст і порядок укладення угод на різних ‘——

рівнях регулюються Законом України «Про колективні договори і

Для погодження інтересів соціальних партнерів створюються постійно діючі органи - ради соціального партнерства. Як зазначало­ся, утворена Національна рада соціального партнерства як постійно діючий тристоронній орган, до складу якої увійшли на паритетних за­садах представники кожної із сторін соціального партнерства, що об­’єдналися у масштабах країни. Аналогічні органи повинні створюва­тись на галузевому і регіональному рівнях.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

63