Тема 4

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

1. Поняття колективного договору та його роль у забезпе­ченні трудових відносин.

2. Сторони колективного договору та сфера його укладення.

3. Зміст і структура колективного договору.

4. Порядок укладення і підписання колективного договору.

5. Контроль за виконанням колективного договору та відпові­дальність за його порушення і невиконання.

6. Соціальне партнерство.

4.1. Поняття колективного договору га його роль у забезпеченні трудових відносин

Колективний договір у трудовому праві розглядається у декількох аспектах, що мають самостійне теоретичне і практичне значення.

У системі трудового права колективний договір виступає одним із основних інститутів галузі права, що включає в себе досить значну кількість правових норм різного рівня - як централізованого, так і локального.

Останнім часом намітилась тенденція

Повністю оновилися і централізовані норми, вони слали більшою мірою відповідати об’єктивним умовам переходу трудових відносин в сферу ринкової економіки. 1 липня 1993 р. прийнято ЗаконУкраїни «Про ко­лективні договори і угоди», яким встановлені правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економ­ічних інтересів працівників і роботодавців. На основі цього закону в новій редакції викладено главу II Кодексу законів про працю України.

Система правових норм, що утворюють інститут колективного до­говору, має загальне значення і забезпечує правове регулювання всієї сукупності суспільно-трудових відносин, які складають предмет трудо­вого права. Більш того, до сфери цього інституту можна віднести не

розширення сфери локальних норм в системі ць інституту.

50

Тема 3.

піше норми трудового законодавства (КЗпП та ін.), а й норми законів,

1. Ці) регулюють й інші, крім трудових, відносини.

Правнича наука розглядає колективний договір, якщо він прийнятий па конкретному підприємстві, уже не як інститут трудового права, а як

специфічний локально-правовий договір. Нормативність колективного договору випливає безпосередньо із змісту ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», в якій визначається, що останній укладається з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

В юридичній літературі всі умови колективного договору поділяють­ся на три групи:

• інформативні,

• зобов’язальні,

• нормативні.

Інформативні умови містять норми здебільшого централізованого законодавства з питань доплати праці, &робочого часу і часу відпо­чинку, охорони праці та ін. Перенесені з відповідних законодавчих актів і продубльовані в колективному договорі, ці норми фактично ніякої регулятивної функції не виконують і жодної додаткової юридичної сили і при цьому не набувають. Але через те, що до роботи над колективним договором залучається по суті більшість найманих працівників, і оск­ільки ознайомитися з текстом колективного договору є значно більше можливостей, ніж з текстами відповідних правових актів, то згадані розділи колективного договору відграють відповідну інформативну роль. Це і дало підстави іменувати такі умови колективного договору інфор­мативними. Слід, однак, відзначити, що в сучасних умовах, коли інфор­маційні можливості громадян-працівників розширюються, а колективний договір набуває значення все більш нормативного характеру, роль інформативних умов колективного договору зменшується.

Зобов'язальні умови колективного договору - це взаємні зобов’я­зання сторін. Виходячи із загальних засад договірного регулювання, ця частина колективного договору є основною і визначальною в забезпе­ченні взаємних прав і обов’язків учасників договору. Вони є обов’язко­вими до виконання, і кожна із сторін має право вимагати від іншої на­лежного дотримання своїх зобов’язань. Оскільки в усіх випадках сто­роною колективного договору виступають наймані працівники, то сто­совно окремого працівника зобов’язання носить нормативний характер. Воно не є персоніфікованим, визначеним конкретному працівникові, а

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

51